1. Словник української мови Грінченка

пручатися

Пруча́тися, -ча́юся, -єшся

гл. Артачиться, упираться, сопротивляться. Ой ну, люлі, не пручайся, коли тобі таке щастя. Чуб. V. 446. Лавися перше мов пручалась, а послі мов угамувалась. Котл. Ен. IV. 38.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пручатися — пруча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пручатися — (чинити опір) огинатися, опинатися, опиратися; (руками й ногами) борсатися, шарпатися; (- немовля) корчитися; П. не підкорятися, протидіяти. Словник синонімів Караванського
  3. пручатися — див. перечити Словник синонімів Вусика
  4. пручатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом. || Лежачи, робити безладні рухи, звиватися в судорогах; корчитися, борсатися. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пручатися — ПРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом. [Кассандра:] Пустіть мене!... Словник української мови у 20 томах
  6. пручатися — КО́РЧИТИСЯ (вигинатися в корчах, зводитися від судоми), ЗВИВА́ТИСЯ, СУДО́МИТИСЯ, КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ПРУЧА́ТИСЯ розм. — Док.: ско́рчитися, поко́рчитися, зви́тися, зви́нутися (ізви́нутися) діал. зсудо́митися. Словник синонімів української мови
  7. пручатися — Пруча́тися, -ча́юся, -ча́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)