пручатися
пруча́тися
-аюся, -аєшся, недок.
1》 Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом.
|| Лежачи, робити безладні рухи, звиватися в судорогах; корчитися, борсатися.
|| перен. Чинити опір силі кого-, чого-небудь (про неживі предмети).
2》 перен. Протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися.
|| Борючись із яким-небудь почуттям, станом і т. ін., не давати йому оволодіти собою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пручатися — пруча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пручатися — (чинити опір) огинатися, опинатися, опиратися; (руками й ногами) борсатися, шарпатися; (- немовля) корчитися; П. не підкорятися, протидіяти. Словник синонімів Караванського
- пручатися — див. перечити Словник синонімів Вусика
- пручатися — ПРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом. [Кассандра:] Пустіть мене!... Словник української мови у 20 томах
- пручатися — КО́РЧИТИСЯ (вигинатися в корчах, зводитися від судоми), ЗВИВА́ТИСЯ, СУДО́МИТИСЯ, КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ПРУЧА́ТИСЯ розм. — Док.: ско́рчитися, поко́рчитися, зви́тися, зви́нутися (ізви́нутися) діал. зсудо́митися. Словник синонімів української мови
- пручатися — Пруча́тися, -ча́юся, -ча́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пручатися — Пруча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Артачиться, упираться, сопротивляться. Ой ну, люлі, не пручайся, коли тобі таке щастя. Чуб. V. 446. Лавися перше мов пручалась, а послі мов угамувалась. Котл. Ен. IV. 38. Словник української мови Грінченка