прядка

Пря́дка, -ки

ж.

1) Прялка. Г. Барв. 251. Части ея: на ніжках лежитъ стільчик, подъ нимъ підніжок (педаль), отъ него къ верете́ну (валъ колеса) идетъ циганка. колесо со спицями стоитъ между двумя стовпчиками, стоящими на помянутомь стільчикові. Передній стовпчик болѣе короткій, сверху на немъ лежитъ сволочок, одинъ конецъ котораго выступаетъ за передній стовпчик, и на этомъ концѣ стоитъ третій маленькій стовпчик; въ немъ сбоку придѣланъ шкураток съ отверстіемъ; второе, верхнее веретено однимъ концемъ держится въ этомъ отверстіи, а другимъ — въ верхнемъ концѣ задняго стовпчика, имѣющаго вверху гайку, при помощи которой второе веретено можетъ быть опускаемо и приподнимаемо. На верхнемъ веретені находятся: а) вилка съ девятью или десятью крючками, б) скалка, в) колісце́; на колісці і на скалці шнур, охватывающій и колесо. Конст. у. Б. Гринченко.

2) = пряха. Вх. Лем. 458. Скажуть люде: твоя прядка, буду тобі кужіль прясти. Мет. 368.

3) мн. прєдки = попрядки. Вх. Лем. 458. ум. прядочка. Г. Барв. 540.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прядка — пря́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пря́дки Орфографічний словник української мови
  2. прядка — -и, ж. 1》 Хатній верстат, призначений для ручного прядіння, який приводиться в рух ножним або ручним приводом. 2》 Те саме, що пасмо 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прядка — ПРЯ́ДКА, и, ж. 1. Домашній верстат, призначений для ручного прядіння, який приводиться в рух ножним або ручним приводом. Яка прядка, така й нитка (прислів'я); В кімнаті .. Словник української мови у 20 томах
  4. прядка — Пристрій для ручного прядіння з ручним або ніжним приводом; уживана від часів середньовіччя. Універсальний словник-енциклопедія
  5. прядка — ПА́СМО (пучок волосся), ЖМУТ, ПОВІ́СМО, ПРЯ́ДКА, СТА́ЛКА (СТА́ЛЬКА) розм., СТАЛЬ діал. (довгого волосся). Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс! (М. Рильський); Вибився з-під картуза крилом грака жмут волосся (А. Словник синонімів української мови
  6. прядка — Пря́дка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)