1. Словник української мови Грінченка

пустельник

Пусте́льник, -ка

м. Пустынникъ, отшельникъ. Стор. МПр. 39. Гн. II. 94.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустельник — пусте́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пустельник — див. САМІТНИК. Словник синонімів Караванського
  3. пустельник — див. відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
  4. пустельник — -а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник. || перен. Людина, що живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пустельник — ПУСТЕ́ЛЬНИК, а, ч. Чернець-самітник що оселився у відлюдному місці й відмовився від спілкування з людьми; самітник; аскет. Моя мама була дуже богомільна й любила слухать, як я було взимку вечорами читаю життясвятих пустельників (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пустельник — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
  7. пустельник — Пусте́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)