1. Словник синонімів української мови

пустельник

САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі, помираючи від спраги (І. Волошин); — На те місце (пішов священик), де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (О. Донченко); Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Франко); Возлюби мовчання, живи в печерах, як святі отці-печерники (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустельник — пусте́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пустельник — див. САМІТНИК. Словник синонімів Караванського
  3. пустельник — див. відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
  4. пустельник — -а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник. || перен. Людина, що живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пустельник — ПУСТЕ́ЛЬНИК, а, ч. Чернець-самітник що оселився у відлюдному місці й відмовився від спілкування з людьми; самітник; аскет. Моя мама була дуже богомільна й любила слухать, як я було взимку вечорами читаю життясвятих пустельників (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пустельник — Пусте́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пустельник — Пусте́льник, -ка м. Пустынникъ, отшельникъ. Стор. МПр. 39. Гн. II. 94. Словник української мови Грінченка