1. Словник української мови у 20 томах

пустельник

ПУСТЕ́ЛЬНИК, а, ч.

Чернець-самітник що оселився у відлюдному місці й відмовився від спілкування з людьми; самітник; аскет.

Моя мама була дуже богомільна й любила слухать, як я було взимку вечорами читаю життясвятих пустельників (І. Нечуй-Левицький);

– Недалеко відсіля спасається пустельник; велику силу має він у Господа – усякий гріх одмолить, хоч якого грішника на путь істинний наведе (О. Стороженко);

Ось яка воля в гетьмана України! Кинути те все: маєтки, почесті, булаву і йти до якогось скита, до пустельника, що між камінням ютиться (Б. Лепкий);

Недалеко від яру, де була колись свята криничка, стоїть лісова сторожка .. В сиву давнину, оповідали старі люди, тут оселився пустельник, який проводив час у молитві й пості (М. Стельмах);

Цей пустельник, що мав славу святого, впродовж цілого року чекав на відвідини духовної особи й тепер не давав собі відпочинку (Н. Королева);

В індійській притчі розповідається, як молодий пустельник провів роки в самотності і роздумах (з наук.-попул. літ.);

// перен. Людина, що живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот.

Може, він тільки уявив себе пустельником, може, насправді він і далі продовжує лишатись нікчемним гвинтиком .. в отому потворному механізмі війни (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустельник — пусте́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пустельник — див. САМІТНИК. Словник синонімів Караванського
  3. пустельник — див. відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
  4. пустельник — -а, ч. Людина, що з релігійних міркувань оселилась у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми; самітник. || перен. Людина, що живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пустельник — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
  6. пустельник — Пусте́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пустельник — Пусте́льник, -ка м. Пустынникъ, отшельникъ. Стор. МПр. 39. Гн. II. 94. Словник української мови Грінченка