пустельний

ПУСТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пусте́ля 1.

Після мінералогічної колекції взялися [Вернер та Шевченко] за ботанічну і якомога краще пильнували рослини, висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників пустельної зони (З. Тулуб);

Подолати пустельні рівнини під силу тільки таким гігантам, як Аму-Дар'я і Сир-Дар'я (з газ.);

* У порівн. Якось чудно, немов серед пустельних пісків дощ, виступали на зморщеному, синьо-жовтому жіночому обличчю дрібненьки сльози (Б. Антоненко-Давидович);

Чомусь холодно біля серця. І знову виринала жовта, як піски пустельні, нудьга (М. Івченко);

// Власт. пустелі.

В умовах пустельного континентального клімату колись рівнинний рельєф невпізнанно змінився (з наук.-попул. літ.);

За новим замком, за шанцями-фортецями, шуміли пустельні вітри (Іван Ле);

Хлопцеві одразу зробилося сумно від цієї пустельної тиші (В. Кучер);

// Який живе або росте у пустелі.

Кущі колючі та земля, порепана від спеки. І тільки линув віддаля орлів пустельних клекіт (Н. Забіла);

* У порівн. –Посейдоне! – кричав Ісідор несамовито, і крик його пропадав у ревищі хвиль, наче писк пустельного тушканчика (О. Бердник).

2. Безлюдний або малолюдний; порожній.

Дике і пустельне місце! І нащо цей рів здався коло такої високої кам'яної стіни? Від татарви лихої? від злодіїв, розбишак лютих? (Панас Мирний);

Через вулицю блимав огонь і млявим світлом освітлював пустельний заулок (М. Хвильовий);

Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, – всіх киян німці [окупанти] вигнали геть (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пустельний

Значення в інших словниках