1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пустельний

пусте́льний

-а, -е.

1》 Прикм. до пустеля 1).

|| Власт. пустелі.

|| Який живе або росте у пустелі.

2》 Безлюдний або малолюдний; порожній.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустельний — пусте́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пустельний — (край) безлюдний, малолюдний, незаселений, необжитий; поет пустоширокий. Словник синонімів Караванського
  3. пустельний — ПУСТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пусте́ля 1. Після мінералогічної колекції взялися [Вернер та Шевченко] за ботанічну і якомога краще пильнували рослини, висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників пустельної зони (З. Словник української мови у 20 томах
  4. пустельний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. пустельний — Пусте́льний, -на, -не пусти́нний = пусте́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пустельний — Пусте́льний, -а, -е Пустынный. Желех. (Мир. ХРВ. 323). Словник української мови Грінченка