1. Словник синонімів української мови

пустельний

БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 3. ме́ртвий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустельний — пусте́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пустельний — (край) безлюдний, малолюдний, незаселений, необжитий; поет пустоширокий. Словник синонімів Караванського
  3. пустельний — -а, -е. 1》 Прикм. до пустеля 1). || Власт. пустелі. || Який живе або росте у пустелі. 2》 Безлюдний або малолюдний; порожній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пустельний — ПУСТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пусте́ля 1. Після мінералогічної колекції взялися [Вернер та Шевченко] за ботанічну і якомога краще пильнували рослини, висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників пустельної зони (З. Словник української мови у 20 томах
  5. пустельний — Пусте́льний, -на, -не пусти́нний = пусте́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пустельний — Пусте́льний, -а, -е Пустынный. Желех. (Мир. ХРВ. 323). Словник української мови Грінченка