1. Словник української мови Грінченка

підходити

Підхо́дити, -джу, -диш

сов. в. підійти, -дійду, -деш, гл.

1) Подходить, подойти. Підходять до теї хатки — аж кіт їсть м'ясо. Рудч. Ск. І. 22.

2) Быть похожимъ на кого. Чоловік до чоловіка бува підходе. Волч. у.

3) — під кого. Соблазнять, соблазнить кого. К. ЦН. 220. Можна під її підійти, чи ні? О. 1862. VII. 37.

4) Подниматься, подняться. Як пустили його в колодязь, то вода вгору підходить. Рудч. Ск. і. 102. Тісто підходить.

5) — під мислі. Нравиться, понравиться. Хорошая дочка твоя під мислі підходить. Чуб. V. 901.

6) — під ласку. Пріобрѣтать, пріобрѣсти чью любовь, благосклонность.

7) — що. О водѣ: подмывать, подмыть, течь подъ что. Де ти, барвінку, ріс, ріс, що такий красний виріс? Я в лісі при керниці, при студеній водиці; мене вода підходила, мене вона холодила. О. 1862. IV. 3.

8) — кого. Брать, взять кого хитростью. Ми тобі дамо гроші які схочеш великі, лише ти підійди єго, чим би го з світа мож згладити. Гн. І. 36. Соблазнять, соблазнить. Нечистий дух ся з'явив з первовіка і взяв підходити чоловіка. А чим підходив? грішми. Ез. V. 100.

9) підійти димом. Побывъ въ дыму, отдавать, пахнуть дымомъ. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав. Г. Барв. 299.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підходити — підхо́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підходити — Наближатися, надходити; (- поїзд) прибувати; (до чого) ставитися; (до кого) підступати, приступати; (- пору) наставати; (кому) личити, пасувати, відповідати, приставати; (до теми) вписуватися у; (- ключ) приходитися, годитися; (під смак) Р. підроблятися; (- тісто) підійматися. Словник синонімів Караванського
  3. підходити — див. ходити Словник синонімів Вусика
  4. підходити — -джу, -диш, недок., підійти, -дійду, -дійдеш, док. 1》 Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь. || Наближатися, під'їжджаючи, підпливаючи, підлітаючи і т. ін. до кого-, чого-небудь. || Прибувати куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підходити — Надаватися, надатися, відповідати, відповісти, годиться, угодиться, випадати, випасти, подобати, доподобати, приподобати Словник чужослів Павло Штепа
  6. підходити — ПІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДІЙТИ́, дійду́, ді́йдеш, док. 1. Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь. Підходили до мене тутешні знайомі запитувати про святкування (Панас Мирний); Уже зовсім смеркало, як Давид підходив до села (А. Словник української мови у 20 томах
  7. підходити — і не приступа́йся (не приступа́й, не підхо́дь і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Дуже гордий, сердитий і т. ін. Мотря думала теж про Галю. “Може, там така, що й не приступайся” (Панас Мирний); Гарна була дівка. А горда та пишна, що й не приступай (М. Фразеологічний словник української мови
  8. підходити — ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти. Словник синонімів української мови
  9. підходити — Підхо́дити, -хо́джу, -хо́диш; -хо́дь, -хо́дьмо, -хо́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. підходити — ПІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДІЙТИ́, дійду́, ді́йдеш, док. 1. Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь. Підходили до мене тутешні знайомі запитувати про святкування (Мирний, V, 1955, 386); Уже зовсім смеркало, як Давид підходив до села (Головко, II... Словник української мови в 11 томах