решето
Решето, -та
с.
1) Рѣшето. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Перейшов уже крізь сито й решето — всего испыталъ. Ном. № 5778. попа в решеті возити. Лгать на исповѣди. Ном. № 138.
2) Тамбуринъ (музыкальный инструментъ). Чуб. VII. 450. ум. решітце.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- решето — ре́шето іменник середнього роду * Але: два, три, чотири ре́шета Орфографічний словник української мови
- решето — див. СИТО; МУЗ. тамбурин. Словник синонімів Караванського
- решето — -а, с. 1》 Господарська річ у вигляді дерев'яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). 2》 Пристрій у сільськогосподарських машинах та установках для просіювання і сортування зерна. 3》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- решето — Сито, ситко, ситечко, ситце Словник чужослів Павло Штепа
- решето — РЕ́ШЕТО, а, с. 1. Господарська річ у вигляді дерев'яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). Словник української мови у 20 томах
- решето — Взяли на решето. Взяли на допит та виганьбили. В решеті гуляє. Слухає найменшого розказу. Робить все як велять. До сусіда решета, до сусіда сита. Вигідно з добрими сусідами, все мож зажичитись. Решетом воду носить. Робить некорисну роботу. Приповідки або українсько-народня філософія
- решето — бра́ти на ре́шето кого. Обмовляти кого-небудь. Не знаю, як хто, а я не люблю, як беруть мене на решето та починають сіяти та пересіювати на всі боки (Марко Вовчок). вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Фразеологічний словник української мови
- решето — РЕ́ШЕТО (господарська річ для просіювання чогось), РЕШЕТИ́НА розм., ГРО́ХОТ спец.; ПІДРЕШІ́ТКА (ПІДРЕШІ́ТОК) (густе, невелике). Я зазирнув у решето. Мокре крихітне курчатко щойно вилупилося з яйця (Л. Первомайський); Малий коровай сплели.. Словник синонімів української мови
- решето — Ре́шето, -та, -ту; реше́та, реші́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- решето — РЕ́ШЕТО, а, с. 1. Господарська річ у вигляді дерев’яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). Словник української мови в 11 томах