1. Приповідки або українсько-народня філософія

решето

Взяли на решето.

Взяли на допит та виганьбили.

В решеті гуляє.

Слухає найменшого розказу. Робить все як велять.

До сусіда решета, до сусіда сита.

Вигідно з добрими сусідами, все мож зажичитись.

Решетом воду носить.

Робить некорисну роботу. Робить сам не знає що.

Живеш, як у решеті: відки вітер не дме, то повна хата холоду.

Нарікання бідного.

Чудеса в решеті: хоч дір много, а ніяк вилізти з нього.

Жарт з людини, яка дивується звичайним речам.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. решето — ре́шето іменник середнього роду * Але: два, три, чотири ре́шета Орфографічний словник української мови
  2. решето — див. СИТО; МУЗ. тамбурин. Словник синонімів Караванського
  3. решето — -а, с. 1》 Господарська річ у вигляді дерев'яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). 2》 Пристрій у сільськогосподарських машинах та установках для просіювання і сортування зерна. 3》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. решето — Сито, ситко, ситечко, ситце Словник чужослів Павло Штепа
  5. решето — РЕ́ШЕТО, а, с. 1. Господарська річ у вигляді дерев'яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). Словник української мови у 20 томах
  6. решето — бра́ти на ре́шето кого. Обмовляти кого-небудь. Не знаю, як хто, а я не люблю, як беруть мене на решето та починають сіяти та пересіювати на всі боки (Марко Вовчок). вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Фразеологічний словник української мови
  7. решето — РЕ́ШЕТО (господарська річ для просіювання чогось), РЕШЕТИ́НА розм., ГРО́ХОТ спец.; ПІДРЕШІ́ТКА (ПІДРЕШІ́ТОК) (густе, невелике). Я зазирнув у решето. Мокре крихітне курчатко щойно вилупилося з яйця (Л. Первомайський); Малий коровай сплели.. Словник синонімів української мови
  8. решето — Ре́шето, -та, -ту; реше́та, реші́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. решето — РЕ́ШЕТО, а, с. 1. Господарська річ у вигляді дерев’яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна, борошна). Словник української мови в 11 томах
  10. решето — Решето, -та с. 1) Рѣшето. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Перейшов уже крізь сито й решето — всего испыталъ. Ном. № 5778. попа в решеті возити. Лгать на исповѣди. Ном. № 138. 2) Тамбуринъ (музыкальный инструментъ). Чуб. VII. 450. ум. решітце. Словник української мови Грінченка