1. Словник української мови Грінченка

рик

Рик, -ку

м.

1) Рычаніе.

2) Ревъ (вола, коровы). Г. Барв. 245. на воловий рик. Пространство, на которомъ слышенъ ревъ вола. Ном. № 7747. Могила од могили на воловий рик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рик — рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рик — -у, ч. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). || перен. Гучний, різкий крик, що нагадує ричання. || перен. Будь-який різкий, сильний звук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рик — РИК, у, ч. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). Дикий рик раненого медведя розлягався чимраз дужче (І. Франко); Панський двір все голосніше реве. Словник української мови у 20 томах
  4. рик — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Словник синонімів української мови
  5. рик — Рик, ри́ку; ри́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рик — РИК, у, ч. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). Дикий рик раненого медведя розлягався чимраз дужче (Фр., VI, 1951, 14); Панський двір все голосніше реве. Словник української мови в 11 томах