1. Словник української мови Грінченка

розволочити

Розволочи́ти, -чу́, -чиш

гл.

1) Розволокти.

2) — кого. Пріучить кого ходить куда либо, шляться, избаловать. Шо вка мене молодого та й розволочіла. Не я тебе волочіла, та й не моя ненька, а чорнії мої очі, чівочка гладенька; не я тебе та й волочу, сам же сі волочиш, замісць іти в полонинку, гуляєш поночі. Шух. І. 198.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розволочити — розволочи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розволочити — див. розволочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розволочити — РОЗВОЛОЧИ́ТИ див. розволо́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розволочити — РОЗВОЛОЧИ́ТИ див. розволо́чувати. Словник української мови в 11 томах