1. Словник української мови Грінченка

розгудити

Розгуджувати, -джую, -єш

сов. в. розгудити, -джу, -диш, гл. Разлучать, разлучить, отвращать, отвратить отъ чего наговорами. Драг. 74. Кого Бог судить, чоловік не розгудить. Ном. № 8950. Сужене — не розгужене. Ном. № 8950.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгудити — розгу́дити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розгудити — -джу, -диш, док., розгуджувати, -ую, -уєш, недок., перех., розм., заст. Знеславивши кого-небудь, розлучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгудити — РОЗГУ́ДИТИ див. розгу́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розгудити — РОЗГУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., заст. Знеславивши кого-небудь, розлучити. Словник української мови в 11 томах