розрити

I. Розрива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Розірвали моє серце на дві половині. Чуб. V. 308. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти. Кв.

---------------

II. Розрива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розрити, -рию, -єш, гл. Разрывать, разрыть, раскапывать, раскопать.