розрити
РОЗРИ́ТИ див. розрива́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розрити — розри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розрити — див. розривати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розрити — РОЗРИ́ТИ див. розрива́ти². Словник української мови у 20 томах
- розрити — I. Розрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Словник української мови Грінченка