1. Словник української мови Грінченка

розціпляти

Розціпля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. розціпити, -плю, -пиш, гл. Разжимать, разжать, разнимать, разнять. Розціпити зуби. Розціпила руки і трохи пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розціпляти — розціпля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розціпляти — див. розціплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розціпляти — РОЗЦІПЛЯ́ТИ див. розці́плювати. Словник української мови у 20 томах
  4. розціпляти — РОЗЦІПЛЯ́ТИ див. розці́плювати. Словник української мови в 11 томах