розчистити

Розчистити

см. розчищати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчистити — РОЗЧИ́СТИТИ див. розчища́ти. Словник української мови у 20 томах
  2. розчистити — див. розчищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчистити — розчи́стити під горі́х кого. Дуже вилаяти, розкритикувати кого-небудь. Він говорив відразу по двох телефонах, з кимсь лаявся, комусь дорікав і дивився на Василя з викликом, готовий щомиті спалахнути і розчистити інжерена під горіх (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
  4. розчистити — розчи́стити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. розчистити — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (робити вільним, незайнятим якесь місце, приміщення і т. ін.), ОЧИЩА́ТИ, РОЗЧИЩА́ТИ, ОЧИ́ЩУВАТИ рідко. — Док.: звільни́ти, очи́стити, розчи́стити. Забирай, чоловіче, компот та звільняй місце (О. Словник синонімів української мови
  6. розчистити — Розчи́стити, -чи́щу, -чи́стиш; розчи́сть, -чи́стьмо, -чи́стьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розчистити — РОЗЧИ́СТИТИ див. розчища́ти. Словник української мови в 11 томах