розчистити

ЗВІЛЬНЯ́ТИ (робити вільним, незайнятим якесь місце, приміщення і т. ін.), ОЧИЩА́ТИ, РОЗЧИЩА́ТИ, ОЧИ́ЩУВАТИ рідко. — Док.: звільни́ти, очи́стити, розчи́стити. Забирай, чоловіче, компот та звільняй місце (О. Гончар); Французи змушені були не лише оставити батарею Раєвського, а й очистити підступи до неї (П. Кочура); Повіяв з Акерманщини вітер, розчистив небо (Григорій Тютюнник).

РОЗЧИЩА́ТИ (звільняти що-небудь від чогось непотрібного, зайвого, що захаращує, засмічує його), ОЧИЩА́ТИ, ОЧИ́ЩУВАТИ, ПРОЧИЩА́ТИ. — Док.: розчи́стити, очи́стити, прочи́стити. У парку прочищали підземні труби задля фонтанів і каскадів і розчищали доріжки (О. Стороженко); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (М. Томчаній); Спить Калашникове подвір'я, тільки Терешко.. поволі просувається од хати до воріт, потому до колодязя — прочищає стежку (Г. Епік).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчистити — розчи́стити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчистити — див. розчищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчистити — РОЗЧИ́СТИТИ див. розчища́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розчистити — розчи́стити під горі́х кого. Дуже вилаяти, розкритикувати кого-небудь. Він говорив відразу по двох телефонах, з кимсь лаявся, комусь дорікав і дивився на Василя з викликом, готовий щомиті спалахнути і розчистити інжерена під горіх (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
  5. розчистити — Розчи́стити, -чи́щу, -чи́стиш; розчи́сть, -чи́стьмо, -чи́стьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розчистити — РОЗЧИ́СТИТИ див. розчища́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. розчистити — Розчистити см. розчищати. Словник української мови Грінченка