розчищати
ЗВІЛЬНЯ́ТИ (робити вільним, незайнятим якесь місце, приміщення і т. ін.), ОЧИЩА́ТИ, РОЗЧИЩА́ТИ, ОЧИ́ЩУВАТИ рідко. — Док.: звільни́ти, очи́стити, розчи́стити. Забирай, чоловіче, компот та звільняй місце (О. Гончар); Французи змушені були не лише оставити батарею Раєвського, а й очистити підступи до неї (П. Кочура); Повіяв з Акерманщини вітер, розчистив небо (Григорій Тютюнник).
РОЗЧИЩА́ТИ (звільняти що-небудь від чогось непотрібного, зайвого, що захаращує, засмічує його), ОЧИЩА́ТИ, ОЧИ́ЩУВАТИ, ПРОЧИЩА́ТИ. — Док.: розчи́стити, очи́стити, прочи́стити. У парку прочищали підземні труби задля фонтанів і каскадів і розчищали доріжки (О. Стороженко); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (М. Томчаній); Спить Калашникове подвір'я, тільки Терешко.. поволі просувається од хати до воріт, потому до колодязя — прочищає стежку (Г. Епік).
Значення в інших словниках
- розчищати — розчища́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчищати — -аю, -аєш, недок., розчистити, -ищу, -истиш, док., перех. 1》 Очищати, звільняти що-небудь від чогось непотрібного, зайвого і т. ін., що захаращує, засмічує його. || Прибирати, згрібати і т. ін. що-небудь звідкись, звільняючи місце, простір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчищати — РОЗЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., що. 1. Очищати, звільняти що-небудь від чогось непотрібного, зайвого і т. ін., що захаращує, засмічує його. З самого ранку нас .. Словник української мови у 20 томах
- розчищати — Розчища́ти, -ща́ю, -ща́єш, -ща́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розчищати — РОЗЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., перех. 1. Очищати, звільняти що-небудь від чогось непотрібного, зайвого і т. ін., що захаращує, засмічує його. З самого ранку нас.. Словник української мови в 11 томах
- розчищати — Розчищати, -шаю, -єш сов. в. розчистити, -щу, -стиш, гл. Расчищать, расчистить. Стор. МПр. 67. Словник української мови Грінченка