1. Словник української мови Грінченка

роз'яряти

Роз'яря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл.

1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. Котл. Ен.

2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє. Гол. III. 259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз'яряти — роз'яря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роз'яряти — -яю, -яєш, недок., роз'ярити, -рю, -риш, док., перех. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роз'яряти — РОЗ'ЯРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗ'Я́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗ'ЯРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь. Досить тих слів, маропривиде. .. Не роз'ярюй в душі перед віками горючих огнів... (І. Словник української мови у 20 томах
  4. роз'яряти — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Словник синонімів української мови