роз'яряти
РОЗ'ЯРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗ'Я́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗ'ЯРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого.
Розлютовувати, дуже злити кого-небудь.
Досить тих слів, маропривиде. .. Не роз'ярюй в душі перед віками горючих огнів... (І. Кравченко);
Летить [Турн], щоб потрощить Троян; І роз'ярив дружину злую (І. Котляревський);
[Голос:] Ай, що там робиться!.. Коні стають на диби... розбігаються. [Медвідь:] То колють коней шаблями в морди і під боки, щоб роз'ярить... (І. Карпенко-Карий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роз'яряти — роз'яря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- роз'яряти — -яю, -яєш, недок., роз'ярити, -рю, -риш, док., перех. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роз'яряти — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Словник синонімів української мови
- роз'яряти — Роз'яря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. Котл. Ен. 2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє. Гол. III. 259. Словник української мови Грінченка