роз'яряти
ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли (відвідувачі) по-мадярськи, і це мене ще більше роз'юшило (переклад С. Масляка); Летить (Турн), щоб потрошить Троян; І роз'ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась (наречена) од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). — Пор. се́рдити.
Значення в інших словниках
- роз'яряти — роз'яря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- роз'яряти — -яю, -яєш, недок., роз'ярити, -рю, -риш, док., перех. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роз'яряти — РОЗ'ЯРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗ'Я́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗ'ЯРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого. Розлютовувати, дуже злити кого-небудь. Досить тих слів, маропривиде. .. Не роз'ярюй в душі перед віками горючих огнів... (І. Словник української мови у 20 томах
- роз'яряти — Роз'яря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. Котл. Ен. 2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє. Гол. III. 259. Словник української мови Грінченка