1. Словник української мови Грінченка

ронити

Рони́ти, -ню, -ниш

гл.

1) Ронять, терять. Дрібні сльози роню. Мет. 53. Там пава ходила, піря ронила. Мет. 332.

2) Сбросить ребенка.

3) Дух за ким ронити. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ. Ном. № 8753.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ронити — рони́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. ронити — роню, рониш і рідко роняти, -яю, -яєш, недок., перех. 1》 Позбуватися чого-небудь, втрачати, губити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.). || Давати можливість упасти чому-небудь, що відокремилося, відірвалося, кидати щось зверху вниз. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ронити — РОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, рідше РОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що. 1. Позбуватися чого-небудь, втрачати, губити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.). Задумана береза над яром посумніла і, мов золоті сльози, без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ронити — Скидати, губити Словник застарілих та маловживаних слів
  5. ронити — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. ронити — Рони́ти, роню́, ро́ниш, ро́нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ронити — РОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш і рідко РОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. 1. Позбуватися чого-небудь, втрачати, губити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.). Задумана береза над яром посумніла і, мов золоті сльози, без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки (Фр. Словник української мови в 11 томах