1. Словник української мови Грінченка

руда

Руда, -ди

ж.

1) Руда.

2) Ржавое болото.

3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97.

4) Дождь сквозь солнце. Угор.

5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Руда — Руда́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. руда — Іржаве багно <�болото>, рудка; ЯК П-К кров; прв. мн. РУДИ, копалини. Словник синонімів Караванського
  3. руда — див. болото; дощ; кров Словник синонімів Вусика
  4. руда — -и, ж. 1》 Гірська порода або мінеральне утворення, що містить метали та їх сполуки. 2》 діал. Іржаве багно, болото. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. руда — Копалина, круш, (залізна) залізняк, (мідяна) мідяк Словник чужослів Павло Штепа
  6. руда — РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. руда — Корисна копалина; джерело металу; напр., магнетит є рудою залiза; р. називають також сировину, що є джерелом неметалiв, напр., р. сiрки. Універсальний словник-енциклопедія
  8. руда — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
  9. руда — РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Особливо багате рудами дно Азовського моря (Знання.. Словник української мови в 11 томах