руда

Значення в інших словниках

1. Руда — Руда́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
2. руда — Іржаве багно <�болото>, рудка; ЯК П-К кров; прв. мн. РУДИ, копалини. Словник синонімів Караванського
3. руда — див. болото; дощ; кров Словник синонімів Вусика
4. руда — Копалина, круш, (залізна) залізняк, (мідяна) мідяк Словник чужослів Павло Штепа
5. руда — РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
6. руда — Корисна копалина; джерело металу; напр., магнетит є рудою залiза; р. називають також сировину, що є джерелом неметалiв, напр., р. сiрки. Універсальний словник-енциклопедія
7. руда — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
8. руда — РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Особливо багате рудами дно Азовського моря (Знання.. Словник української мови в 11 томах
9. руда — Руда, -ди ж. 1) Руда. 2) Ржавое болото. 3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97. 4) Дождь сквозь солнце. Угор. 5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180. Словник української мови Грінченка