рушничок

Рушничок, -чка

м. ум. отъ рушник.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушничок — ста́ти / става́ти на рушнику́, перев. з ким. Взяти шлюб, одружитися. — Ми дякували, а він: “Що мені з такої дяки? Тоді мені подякуєте, як на рушнику з вашою кралею стану” (П. Фразеологічний словник української мови
  2. рушничок — РУШНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рушни́к. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Олійник); Веселять око рушнички яскраві на стінах... (О. Гончар). ◇ (1) На рушничку́ ста́ти (д) див. става́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. рушничок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до рушник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рушничок — рушничо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. рушничок — Рушник, що ним, як І губкою, витирають потир і дискос; заст. отиральник Словник церковно-обрядової термінології
  6. рушничок — див. рушник Словник синонімів Вусика
  7. рушничок — РУШНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рушни́к. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60); Веселять око рушнички яскраві на стінах… (Гончар, Тронка, 1963, 89). Словник української мови в 11 томах