рядити

Ряди́ти, -джу́, -диш

гл.

1) Распоряжаться, давать порядокъ. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Хиба він староста, що рядить у селі. Н. Вол. у.

2) Приводить въ надлежащій видъ, убирать. Дівчині русу косу чешуть, козакові домовину тешуть, а дівчині косу русу рядять, а козака до гробу провадять. Чуб. V. 377.

3) Договаривать, подряжать. Чи не ви рядите під сахаръ? Черк. у.

4) Готовить для чего, кого, опредѣлять для чего, кого. Оце тобі, Миколо, моя дитина: спершу я не рядив її за тебе, та заслужив ти у мене. О. 1862. II. 78.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рядити — ряджу, рядиш, недок. 1》 перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. 2》 перех. і неперех., заст. Розпоряджатися. 3》 неперех. Вести розмову; розмовляти. 4》 перех. і без додатка, заст. Наймати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рядити — Ряди́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. рядити — РЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, недок. 1. перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  4. рядити — ряди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. рядити — (молоду) убирати, чепурити; З. порядкувати, верховодити; (кого) домовляти. Словник синонімів Караванського
  6. рядити — суди́ти і (та) ряди́ти; суди́ти, ряди́ти. 1. Управляти, скеровувати. — Запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну (П. Куліш); (Пан:) Я вас розсуджу. Фразеологічний словник української мови
  7. рядити — Ряди́ти. Керувати, заправляти. Так „розумно” (читай хитро) зробила “Народна Рада”, що чейже має більше “змысла“ (себто хитрости), як такі простодушні кацапи Кобиляньский і Козаркевич, бо в ній рядить Тиміньский, що, мовляв, не з одної печи хліба їв (Б. Українська літературна мова на Буковині
  8. рядити — РЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, недок. 1. кого. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (П. Словник української мови у 20 томах
  9. рядити — Володіти, панувати, керувати Словник застарілих та маловживаних слів
  10. рядити — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови