рядити

КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. здійснювати верховну владу над кимсь, чимсь); ВЕСТИ́ кого, що, КЕРМУВА́ТИ розм. (спрямовувати діяльність когось, чогось); ОЧО́ЛЮВАТИ кого, що (бути на чолі когось, чогось); ПОРЯДКУВА́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИ розм., РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ розм., РОЗПОРЯДКУВА́ТИ розм., ПОВЕЛІВА́ТИ кому, чому, книжн., ЗАРЯ́ДЖУВАТИ чим і без додатка, діал.; СТАРШИНУВА́ТИ (СТАРШУВА́ТИ) над ким і без додатка, ВЕРХОВО́ДИТИ ким і без додатка, ВАТАГУВА́ТИ над ким і без додатка, ВАТАЖКУВА́ТИ над ким і без додатка, розм., ВАТА́ЖИТИ над ким і без додатка, розм., ЗАПРАВЛЯ́ТИ ким, розм., ОТАМАНУВА́ТИ над ким і без додатка (давати вказівки, накази як старший, як ватажок); НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ (бути начальником; поводитися як начальник); ПРАВУВА́ТИ розм. (мати владу над кимсь, чимсь); КОМА́НДУВАТИ ким (бути командиром; розпоряджатися як командир); ПОВЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ розм. (розпоряджатися на свій розсуд); ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКРИКА́ТИ розм. (кричачи час від часу). Зборами керував Гнат Ільченко (І. Ле); Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти (І. Котляревський); І так вони вийшли навпроти панів; Роберт їх провадив до бою (Леся Українка); А може, й сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! (Т. Шевченко); На гетьманстві, кажу, був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (казка); Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан); Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко); Грицько очолював бригаду хлопців першої школи на очистці самого центру міста (Р. Іваничук); Капітан Шепіт очолює якусь операцію (П. Загребельний); (Василь:) Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ми поставимо нам господу і все, як було; а ви порядкуйте нами по правді (М. Кропивницький); Ядвіга й Юзефа ввійшли у пекарню і почали розпоряджатися, як у себе дома (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич); Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (В. Собко); Казанцев заряджував танцями (І. Нечуй-Левицький); — Які то начальники? — Як, кажу, які? Що старшинують над вами, судять, розпорядок всякий дають (Панас Мирний); У школі й поза школою Андрійко старшував над однолітками (В. Логвиненко); Кривий Охрім верховодив стрільцями (К. Гордієнко); — А що, боярине, — крикнув Максим. — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (І. Франко); Тепер краще, не бійсь, стало, як мирянки почали заправляти нами (Панас Мирний); Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Г. Квітка-Основ'яненко); Іван Губа начальникував в одному з райжитлоуправлінь (М. Рудь); — А тепер невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); — Я й тільки я повинен правувати в битві (І. Нечуй-Левицький); — Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (А. Шиян); (Матрона:) А отой деришкіра (писар): віссався в нього (чоловіка), як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко); Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (О. Гончар).

НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рядити — ряди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рядити — Ряди́ти. Керувати, заправляти. Так „розумно” (читай хитро) зробила “Народна Рада”, що чейже має більше “змысла“ (себто хитрости), як такі простодушні кацапи Кобиляньский і Козаркевич, бо в ній рядить Тиміньский, що, мовляв, не з одної печи хліба їв (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. рядити — (молоду) убирати, чепурити; З. порядкувати, верховодити; (кого) домовляти. Словник синонімів Караванського
  4. рядити — ряджу, рядиш, недок. 1》 перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. 2》 перех. і неперех., заст. Розпоряджатися. 3》 неперех. Вести розмову; розмовляти. 4》 перех. і без додатка, заст. Наймати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рядити — РЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, недок. 1. кого. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (П. Словник української мови у 20 томах
  6. рядити — Володіти, панувати, керувати Словник застарілих та маловживаних слів
  7. рядити — суди́ти і (та) ряди́ти; суди́ти, ряди́ти. 1. Управляти, скеровувати. — Запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну (П. Куліш); (Пан:) Я вас розсуджу. Фразеологічний словник української мови
  8. рядити — Ряди́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рядити — РЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, недок. 1. перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  10. рядити — Ряди́ти, -джу́, -диш гл. 1) Распоряжаться, давать порядокъ. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Хиба він староста, що рядить у селі. Н. Вол. у. 2) Приводить въ надлежащій видъ, убирать. Словник української мови Грінченка