різка

Різка, -ки

ж.

1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26.

2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801.

3) Сѣчка, рубленная солома для скота.

4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. Валт. у.

5) раст. Najas major АН. ЗЮЗО. І. 129.

6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. Шух. І. 13.

7) мн. Родъ игры. Ив. 36. ум. різочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різка — [р’ізка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, мн. -зки, -зок дв'і р'ізкие Орфоепічний словник української мови
  2. різка — Пруток, прутик, п! ПРУТ; (кормів) січка; мн. РІЗКИ, кара різками. Словник синонімів Караванського
  3. різка — РІ́ЗКА, и, ж. 1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (Донч. Словник української мови в 11 томах
  4. різка — 1. лозина, лозинка, лозиночка, дубець, хлудина, хлудинка, хлостина, див. хворостина, прут 2. обрік, січка Словник чужослів Павло Штепа
  5. різка — РІ́ЗКА (зрізана або поламана тонка, гнучка гілка), ПРУТ, ХМИЗИ́НА, ХВОРОСТИ́НА, ДУБЕ́ЦЬ, ДУ́БЧИК розм., ХЛУДИ́НА розм.; ЛОЗИ́НА, ЛОЗА́ розм. (із стебла лози); ХЛИСТ (для верхової їзди, дресирування звірів тощо). Словник синонімів української мови
  6. різка — Рі́зка, -зки, -зці; рі́зки, рі́зок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. різка — РІ́ЗКА, и, ж. 1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (О. Словник української мови у 20 томах
  8. різка — рі́зка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́зки Орфографічний словник української мови
  9. різка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  10. різка — -и, ж. 1》 Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. || Один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь. || перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. Давати різок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. різка — скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може... Фразеологічний словник української мови