різкий

Різкий, -а, -е

1) Острый, хорошо рѣжущій. Як різка коса, то десятину за день викосе. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

2) Рѣзкій, пронзительный. Ну та й вітер оке різкий, мов ножем ріже. Канев. у.

3) Жесткій. Найди віхтик різкий, щоб можна було добре витерти. Черк. у. Цим піском не помантачиш коси, бо не різкий. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різкий — РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, виявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (М. Коцюбинський); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  2. різкий — ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Словник синонімів української мови
  3. різкий — див. нищівний Словник синонімів Вусика
  4. різкий — (вітер) шпаркий, пронизливий; (поворіт) крутий; (запах) загострий; (- світло) заяскравий; (- риси) виразний, чітко окреслений, не розпливчастий; (прогрес) значний і раптовий; (контраст) разючий; (рух) поривчастий, рвучкий, швидкий... Словник синонімів Караванського
  5. різкий — різки́й на язи́к. Здатний говорити грубо, з образливою прямотою. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  6. різкий — Різки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. різкий — різки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  8. різкий — Бадьорий [IV] Словник з творів Івана Франка
  9. різкий — [р'ізкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  10. різкий — -а, -е. 1》 Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. 2》 Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття. 3》 Чітко окреслений, виразно видимий. || Не розпливчастий (про риси обличчя). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. різкий — РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (Коцюб., II, 1955, 243); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (Тулуб, В степу.., 1964, 185). Словник української мови в 11 томах