різкий
різки́й
-а, -е.
1》 Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий.
2》 Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття.
3》 Чітко окреслений, виразно видимий.
|| Не розпливчастий (про риси обличчя).
|| перен. Сильно, яскраво виражений.
4》 Раптовий і досить значний.
|| Поривчастий, швидкий (про рух).
5》 Позбавлений лагідності, чемності у поводженні з людьми; грубий.
|| Власт. такій людині.
|| Який не допускає компромісів; категоричний.
|| Пронизливий, гострий (про погляд). Різке слово.
6》 рідко. Те саме, що гострий 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- різкий — Бадьорий [IV] Словник з творів Івана Франка
- різкий — різки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- різкий — (вітер) шпаркий, пронизливий; (поворіт) крутий; (запах) загострий; (- світло) заяскравий; (- риси) виразний, чітко окреслений, не розпливчастий; (прогрес) значний і раптовий; (контраст) разючий; (рух) поривчастий, рвучкий, швидкий... Словник синонімів Караванського
- різкий — див. нищівний Словник синонімів Вусика
- різкий — [р'ізкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- різкий — РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, виявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (М. Коцюбинський); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- різкий — різки́й на язи́к. Здатний говорити грубо, з образливою прямотою. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- різкий — ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Словник синонімів української мови
- різкий — Різки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- різкий — РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (Коцюб., II, 1955, 243); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (Тулуб, В степу.., 1964, 185). Словник української мови в 11 томах
- різкий — Різкий, -а, -е 1) Острый, хорошо рѣжущій. Як різка коса, то десятину за день викосе. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Рѣзкій, пронзительный. Ну та й вітер оке різкий, мов ножем ріже. Канев. у. 3) Жесткій. Найди віхтик різкий, щоб можна було добре витерти. Словник української мови Грінченка