1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гострий

го́стрий

-а, -е.

1》 Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати.

2》 Який звужується, витягується на кінці.

Гострий кут — кут, величина якого менша від величини прямого кута, тобто менша за 90°.

3》 Який добре сприймає що-небудь; тонкий, проникливий.

|| Який глибоко вникає в сутність чого-небудь; допитливий.

4》 Який діє рішуче, різко і грубо.

|| Який відзначається дотепністю, вигадкою.

|| Сповнений дотепу; влучний, дошкульний. Гострий на слово.

5》 Який сильно діє на органи чуття (нюх, смак, зір, слух і т. ін.).

6》 З великою кількістю солі, прянощів, спецій (про їжу).

|| Їдкий, пряний (про приправи).

|| у знач. ім. гостре, -рого, с. – страва з великою кількістю солі, прянощів, спецій.

7》 Який надзвичайно сильно виявляється; сильний (про почуття).

8》 Який бурхливо розвивається, перебігає (про хворобу).

9》 Який відбувається або розвивається надзвичайно сильно; напружений. Гостра проблема.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострий — го́стрий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гострий — (кіл) загострений, гострякуватий; (ніж) вигострений, нагострений, гостролезий; (погляд) проникливий, допитливий, (слух) тонкий; (запах) різкий; (біль) пекучий; (зір) орлій; (брак) величезний; (з ворогом) рішучий, безцеремонний; (жарт) дотепний... Словник синонімів Караванського
  3. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи .. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (О. Словник української мови у 20 томах
  4. гострий — I вигоздрений, вигострений, відгострений, відклепаний (про косу, сапу), відмантачений, відточений, гострезний, Гострений, гостренний, гостренький, гоструватий, гострозубий (пилка), гострокінцевий, гостроконечний, гостролезий, гострючий, гострющий... Словник синонімів Вусика
  5. гострий — болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній)... Фразеологічний словник української мови
  6. гострий — ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Словник синонімів української мови
  7. гострий — Го́стрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи.. та й звалилась, як трава на гостру косу (Вовчок, І, 1955, 33); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила [Євгешці] глибоку рану (Донч. Словник української мови в 11 томах