1. Словник синонімів Вусика

гострий

I

вигоздрений, вигострений, відгострений, відклепаний (про косу, сапу), відмантачений, відточений, гострезний, Гострений, гостренний, гостренький, гоструватий, гострозубий (пилка), гострокінцевий, гостроконечний, гостролезий, гострючий, гострющий, гострякуватий, загострений, заструганий (олівець), клепаний, колючий, колький, наведений (бритва), нагоздрений, нагострений, намантачений (коса), направлений (бритва, пилка), наточений, погострений, помантачений, поточений, проклепаний (коса, сапа), точений, шпильчастий

Фразеологічні синоніми: бритвенно гострий; вигострений на бритву (на бритвенно); гострий, як бритва; гострий, як кинжал; гострий, як спис; гострий як штик

II

див. дотепний; хвисьский

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострий — го́стрий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гострий — (кіл) загострений, гострякуватий; (ніж) вигострений, нагострений, гостролезий; (погляд) проникливий, допитливий, (слух) тонкий; (запах) різкий; (біль) пекучий; (зір) орлій; (брак) величезний; (з ворогом) рішучий, безцеремонний; (жарт) дотепний... Словник синонімів Караванського
  3. гострий — -а, -е. 1》 Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. 2》 Який звужується, витягується на кінці. Гострий кут — кут, величина якого менша від величини прямого кута, тобто менша за 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи .. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (О. Словник української мови у 20 томах
  5. гострий — болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній)... Фразеологічний словник української мови
  6. гострий — ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Словник синонімів української мови
  7. гострий — Го́стрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи.. та й звалилась, як трава на гостру косу (Вовчок, І, 1955, 33); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила [Євгешці] глибоку рану (Донч. Словник української мови в 11 томах