гострий

ГО́СТРИЙ, а, е.

1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати.

Крикнула Олександра ридаючи .. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок);

Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (О. Донченко);

Гостре каміння в'їдається в босі ноги (Ю. Яновський).

2. Який звужується, витягується на кінці.

Подекуди .. виглядали жовті соняшники, гострі верхи кукурудзи (І. Нечуй-Левицький);

Роман їхав у гострій смушевій шапці, як у шоломі (О. Гончар);

Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (М. Чабанівський).

3. Який добре сприймає що-небудь; тонкий, проникливий.

На виду у діда старечий спокій, а проте – гострий, огняний погляд (Панас Мирний);

Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці, і вже коли він стоїть на варті, миша не пробіжить... (І. Цюпа);

Від його кожуха йшов такий же важкий дух, як і від овець, і вовкам, хоч вони й мали гострий нюх, трудно було тепер зачути навіть близько живу людину (П. Панч);

// Який глибоко вникає в суть чого-небудь; допитливий.

Розум у дитини був гострий, допитливий – їй усе хотілося знати (з мемуарної літ.);

Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, твердість його суджень (з наук.-попул. літ.).

4. Який діє рішуче, різко.

Ішла чутка, що він страшний чоловік, палкий, як порох, а гострий, як бритва (Панас Мирний);

Війт був чоловік гордий і гострий. Учувши оці звернені до себе слова, він цілий почервонів зі злості (Н. Кобринська);

Я гостра з ворогом, мов голка! (П. Тичина);

// Який відзначається дотепністю, вигадкою.

От ся [пані] втішна – то вже втішна! О, яка весела, як усіх смішить! Дуже гостра й розумна (Марко Вовчок);

// Сповнений дотепу; влучний, дошкульний.

Олександра й сама моргала на хлопця, зачіпала гострим словом, палким поглядом (М. Коцюбинський);

А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись (Леся Українка);

У поезії Некрасова ми бачимо гостру й сміливу сатиру, задушевну лірику, високу громадську патетику (з газ.).

5. Який сильно діє на органи чуття.

Гаряче повітря було повно гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (І. Нечуй-Левицький);

Раптом забринів гострий .. дзвінок, то баронеса кликала Софію (Леся Українка);

У квітневім повітрі стояв гострий холодок і чітка прозорість (М. Хвильовий).

6. З великою кількістю солі, прянощів, спецій.

Вміст оцтової кислоти в маринадах повинен становити 1,2–1,8 %; такі маринади називаються гострими (з наук.-попул. літ.);

// Їдкий, пряний (про приправи).

На смак цибуля буває гостра, напівгостра і солодка (з наук.-попул. літ.);

Гострий соус;

// у знач. ім. го́стре, рого, с. Їжа з великою кількістю солі, прянощів, спецій.

– Це Роза допомагала готувати. А ти знаєш, як вона любить гостре (М. Томчаній).

7. Який надзвичайно сильно виявляється; сильний (про почуття).

Іваниха сплеснула руками і впала до землі зомліла, гостра туга її підкосила (Леся Українка);

Він дивився на винахідника з гострою цікавістю, ніби довго чекав на його появу (В. Собко);

Удосконалювати художню майстерність – це значить насамперед розвивати в собі гостре відчуття епохи, в якій митець живе (з наук. літ.).

8. Який бурхливо розвивається, протікає (про хворобу).

В лікарні їм сказали, що у хворої гострий апендицит (Н. Рибак);

Гостре респіраторне захворювання.

9. Який проходить або розвивається надзвичайно сильно; напружений.

Іноді доходило й до гострих сутичок між матір'ю і дочкою (А. Хижняк);

Зарудному завжди було властиве художньо виразне розкриття гострих характерних життєвих конфліктів (з наук. літ.).

△ Го́стрий гастри́т див. гастри́т;

Го́стрий кут див. кут.

◇ Болю́че (го́стре) пита́ння див. пита́ння;

Го́стре о́ко див. о́ко¹;

Го́стре сло́во (слівце́, слове́чко) див. сло́во;

(1) Го́стрий на о́ко (на о́чі) – спостережливий, уважний, пильний і т. ін.

Гостра на око стара підгледіла, що вночі Зіна не сама прийшла до Луківни, – якийсь військовий приводив (Яків Баш);

Комонники наближалися вчвал, Базар і собі вигукнув: – Севера коняз!.. Севера!.. Але гострий на око бородань Калев і досі мруживсь, і Боримисл дивився то на нього, то на вершників (І. Білик);

Гострий на очі наглядач все помічав, усе бачив. Повз його увагу ніщо не могло пройти (із журн.);

(2) Го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.) – здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися.

А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (з легенди);

Замолоду була [Мар'я] красива, швидка, весела... і на язик гостра (Панас Мирний);

[Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький);

І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі (Дніпрова Чайка);

[Іван:] Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко);

Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О. Довженко);

Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (К. Гордієнко);

Смішне найбільше впадало в очі спостережливій і гострій на язик Каті (В. Козаченко);

Гострий на слово, з доброю реакцією, з іронічною посмішкою, .. він спочатку багатьох буквально зачарував (Б. Олійник).