різкий

ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я. Щоголів); Вони все йшли, кололи ноги на колюче зілля і шарпали одежу об гострі терни (Леся Українка); Тесляр поміж гвіздками вибирає Новий, прямий, найбільш загострений гвіздок (П. Тичина); Вони бескеддя різали скоріш, Чим ріже масло гостролезий ніж (М. Бажан); І вітер замовкне сумний, об різку осоку розітнеться (Леся Українка).

ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.; ХА́МСЬКИЙ зневажл. (про вдачу, вчинок і т. ін.). Сама себе прирекла (Тамара) на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нікчемним, грубим, брутальним типом (О. Гончар); — Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! (І. Франко); Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та неґречних, не любили добрі люди ніколи й ніде (О. Ільченко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я (Л. Первомайський); Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький); Дикунське поводження; — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити (Ю. Бедзик); — Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, — погодився Марко (М. Стельмах); Хамська манера. — Пор. неви́хований, неосві́чений, нетакто́вний.

ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Й розм., ПЕКУ́ЧИЙ розм., РОГА́ТИЙ розм., ОПРИ́СКЛИВИЙ діал., ШКУЛКИ́Й (ШКУЛЬКИ́Й) діал. Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав (Таубенфельд) їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку — значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак. Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); — Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); (Знаменський:) Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. (Олеся:) Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). — Пор. 1. обра́зливий.

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ (про вітер, холод тощо — який завдає неприємного фізичного відчуття), ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, ПРОЙМА́ЮЧИЙ рідко, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, РІЗКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ) розм., ПРОНИ́КЛИВИЙ розм., ШПУ́ЙНИЙ діал. Одного ранку Андрись прокинувся від пронизливого холоду (В. Гжицький); Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори (М. Старицький); Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його (М. Коцюбинський); Навесні в Арктиці лютують найдошкульніші морози (М. Трублаїні); Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола й терпкий холод минулої зими (О. Досвітній); Вечірній ущипливий мороз дошкульно нагадував про себе (І. Кириленко); Від сторони ріки тягне проникливим холодом по ногах (Ірина Вільде); Нехай же знову воскресає ніч, І шпуйний вітер і сніжок метлистий (А. Малишко).

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ (про звук, голос), РІЗКИ́Й, ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, ГО́СТРИЙ, ПРОЙМА́ЮЧИЙ рідко, ПРОНИ́КЛИВИЙ розм., ПРОРА́ЗЛИ́ВИЙ діал. Про своє наближення поїзд повідомив коротким пронизливим гудком (Ю. Збанацький); Килина насупила брови, перекрила сміх і гамір своїм різким голосом (Є. Гуцало); Коло неї качалась мала дитина й кричала гострим, пронизуватим голосом (І. Нечуй-Левицький); — За що? За що? За що? — розривав її груди страшний проймаючий крик (О. Кобилянська); Маленький катер з дрібним і проникливим ляскотом виїздив за мол (Леся Українка); Дівки скачуть по камінню, як лані, і свистять, зупинившися, проразливим свистом, а відтак надслухають (Г. Хоткевич).