різкий

РІЗКИ́Й, а, е.

1. Який діє, виявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий.

Надворі різкий передранішній холод (М. Коцюбинський);

Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (З. Тулуб).

2. Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття.

– Ставай, – лунає різкий голос Панька (Ю. Яновський);

Різкий електричний дзвінок, що сповіщав кінець перерви, заглушив його останнє слово (І. Кириленко);

Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти (З. Тулуб);

Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (М. Стельмах).

3. Чітко окреслений, виразно видимий.

Гострі гребені, вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками (І. Нечуй-Левицький);

Властивість фотооб'єктива зображати різкими об'єкти, розташовані на різній віддалі від фотоапарата, називається глибиною різкості фотооб'єктива (з навч. літ.);

// Не розпливчастий (про риси обличчя).

Профіль Купали різкий, мужній і вродливий... (Т. Масенко);

// перен. Сильно, яскраво виражений.

Прямолінійний і наївний, мов та дитина, Петро був різким антиподом Іванці (М. Чабанівський).

4. Раптовий і досить значний.

Тут усі похрипли, відколи ввійшли в гори з їх студеними джерелами та різкими змінами температури (О. Гончар);

У дітей старшого віку при цинзі висувається на перший план різке ураження ясен: вкривання виразками, кровоточивість їх (з навч. літ.);

// Поривчастий, швидкий (про рух).

Різкий поворот Любові Прохорівни перервав його запальну мову (Іван Ле);

Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів (З. Тулуб);

Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко).

5. Позбавлений лагідності, чемності в поводженні з людьми; грубий.

Він втрачав здатність відрізняти головне від неістотного, був причіпливим, дріб'язковим і різким (О. Довженко);

// Власт. такій людині.

Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький);

– Годі, браток, відлітався, жде тебе віднині наземна служба... Уралов не міг змиритися з цим.., в багатьох начальницьких кабінетах бачили цього щуплявого аса з блідим, ніби весь час схвильованим обличчям і мовою різкою, нервовою, вимогливою (О. Гончар);

// Який не допускає компромісів; категоричний.

Мій погляд на теперішню Маргариту не такий різкий, як твій (Леся Українка);

Остра [гостра] і різка була бесіда Максимова (І. Франко);

[Ліда:] Попереджаю вас, я людина різка, і це ви сьогодні відчуєте (О. Корнійчук);

Два роки без живого діла, два роки, по суті, почесного вигнання на посаді голови комітету міністрів зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ і ще більш упертим в прагненні до високої влади (М. Стельмах);

// Пронизливий, гострий (про погляд).

Офіцер виставляє наперед перекладача, щоб задати Гамалієві кілька питань, але дід не бажає відповідати. Він наче поспішає кудись. Погляд різкий, рухи швидкі, нетерплячі (Григорій Тютюнник).

6. рідко. Те саме, що го́стрий 1.

Як різка коса, то десятину за день викосе [викосить] (Сл. Б. Грінченка);

Очерет тільки мертвий свій шелест почне, обізвавшись на те голосіння, та й замовкне... і вітер замовкне сумний, об різку осоку розітнеться... (Леся Українка).

Різке́ сло́во див. сло́во.

◇ (1) Різки́й на язи́к – здатний говорити грубо, з образливою прямотою.

Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (І. Нечуй-Левицький).