різко
РІ́ЗКО.
Присл. до різки́й 1–5.
Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як буває в холодні вітряні ночі (Леся Українка);
Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар);
Вологе від дощу волосся різко відтіняло бліде обличчя (Григорій Тютюнник);
Його засмагле, з різко окресленими рисами обличчя пом'якшало (С. Журахович);
Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом. Температура різко падала (Л. Дмитерко);
Чоловік, який зайшов тільки-но до кав'ярні, раптом різко повернувся і вийшов (О. Іваненко);
Ольга відповідала коротко, майже різко (В. Собко);
// Не поступово, зразу.
Васьков різко загальмував, машину занесло (Л. Первомайський);
Різко замовкнути.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- різко — рі́зко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- різко — Присл. до різкий 1-5). || Не поступово, зразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різко — Гостро, дошкульно, нагально, проймаючи, проникливе, разяче, шарпко, шпарко, шорстко Словник чужослів Павло Штепа
- різко — РІ́ЗКО. Присл. до різки́й 1-5. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як буває в холодні вітряні ночі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- різко — Різко нар. 1) Рѣзко, пронзительно. Грайте, музики, різко, кланяйся, Ганнусе, матусі низько. н. п. Камен. у. 2) Жестко. 3) Быстро. Мил. 134. Словник української мови Грінченка