різка
РІ́ЗКА, и, ж.
1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик.
Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (Донч., III, 1956, 37);
Носять школярі сухі розсохлі різки, кладуть на купки (Ков., Світ.., 1960, 120);
// Один або кілька зв’язаних прутиків, якими карають кого-небудь.
— От не мовчи-но мені, от тільки не мовчи, я-а-а-а тобі! — скрикнула Мартоха й замахнула різкою (Л. Укр., III, 1952, 632);
Та й вибили поповича Дрібними різками… (Щог., Поезії, 1958, 479);
// перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею.
— Ще в бурсі було сяк-так — вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної різки! (Н.-Лев., І, 1956, 127);
Уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Рибак, Помилка.., 1956, 120);
В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Тулуб, В степу.., 1964, 28).
Дава́ти (да́ти, вси́пати) рі́зок — бити, карати кого-небудь.
Він [пан] тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (Н.-Лев., II, 1956, 253).
2. Дрібно порізана, посічена солома для годівлі худоби; січка.
Різка грубих кормів у запареному вигляді в суміші з іншими кормами охоче поїдається тваринами (Соц. твар., 1, 1956, 40).
3. Пристрій або інструмент для різання чого-небудь.
— Говори, говори! Я так люблю тебе… слухати! — Ярослав не відає, на який рахунок прийняти оце щире зізнання, — на свій особистий чи на всю злагоджену колону кормопереробних машин з бункерами, транспортерами, мийками, різками, дробарками, запарниками… (Вол., Місячне срібло, 1961, 247);
Він уявив собі нову ферму. Ось з бункера транспортером подається в різку корм, потім іде в запарні котли (Веч. Київ, 10.І 1961, 1).
4. заст., розм. Міра землі, що дорівнювала 2,5 морга.
Значення в інших словниках
- різка — рі́зка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́зки Орфографічний словник української мови
- різка — Пруток, прутик, п! ПРУТ; (кормів) січка; мн. РІЗКИ, кара різками. Словник синонімів Караванського
- різка — див. палиця Словник синонімів Вусика
- різка — [р’ізка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, мн. -зки, -зок дв'і р'ізкие Орфоепічний словник української мови
- різка — -и, ж. 1》 Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. || Один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь. || перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. Давати різок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різка — 1. лозина, лозинка, лозиночка, дубець, хлудина, хлудинка, хлостина, див. хворостина, прут 2. обрік, січка Словник чужослів Павло Штепа
- різка — РІ́ЗКА, и, ж. 1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (О. Словник української мови у 20 томах
- різка — скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може... Фразеологічний словник української мови
- різка — РІ́ЗКА (зрізана або поламана тонка, гнучка гілка), ПРУТ, ХМИЗИ́НА, ХВОРОСТИ́НА, ДУБЕ́ЦЬ, ДУ́БЧИК розм., ХЛУДИ́НА розм.; ЛОЗИ́НА, ЛОЗА́ розм. (із стебла лози); ХЛИСТ (для верхової їзди, дресирування звірів тощо). Словник синонімів української мови
- різка — Рі́зка, -зки, -зці; рі́зки, рі́зок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- різка — Різка, -ки ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26. 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. Словник української мови Грінченка