1. Словник української мови Грінченка

самозречення

Самозречення, -ня

с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозречення — самозре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозречення — -я, с. 1》 Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (О. Словник української мови у 20 томах
  4. самозречення — САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах