самозречення
САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с.
1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь.
З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (О. Гончар);
– Щасливі ви з Лідою, – позаздрив Андрій. – А я гадаю, – теоретизував хлопець за прикладом Дениса, – що кохання – це самозречення (Л. Дмитерко).
2. Офіційний документ про відмову від своїх прав.
Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозречення — самозре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самозречення — -я, с. 1》 Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозречення — САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Словник синонімів української мови
- самозречення — САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
- самозречення — Самозречення, -ня с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297. Словник української мови Грінченка