1. Словник української мови Грінченка

свид

Свид, -ду

м.

1) раст. = свидина. Шух. І. 18. Сим. 23. Св. Л. 306.

2) Большая, иногда до сажня длины, и хорошо завяленная палка. Сим. 23. Ном. № 13663. Тоді ще, як ти з свидом довгим, під сіраком сукняним добрим по Харькову собак лякав. О. 1862. X. Писар. 31.

3) у сви́д на сви́д, у свиду. Недозрѣлымъ. Скосити у свид. Мнж. 192. У свид жати жито. Борз. у. У свид брати льон. Борз. у. Люде теє саське жито у свиду беруть, бо аби лишень трохи побреніло, то землю устеле. Могил. у.

2) на сви́ді. Моложавый. Він чоловік на свиді.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свид — ( «свидове пруття»): терен (кущ із червоними гілками і білим цвітом) [VII] — («свидове пруття»): дерен (кущ із червоними гілками і білим квітом) [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. свид — -у, ч. 1》 бот., зах. Свидина. 2》 діал. Велика палиця, міцний дрюк. У свид (на свид, у свиду) діал. — недозрілим. Скосити у свид. На свиді діал. — моложавий. Чоловік на свиді. Великий тлумачний словник сучасної мови