1. Словник української мови Грінченка

свиня

Свиня, -ні

ж.

1) Свинья. Вас. 198. свиня лико волочить. Угроза, означающая: будетъ битъ, бита. Оришко! свиня лико волочить. Харьк.

2) — морська. Дельфинъ.

3) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 464. ум. свинка, свиночка. ув. свиня́ка. Завтра раненько свиняці хлів загородиш. Левиц. Пов. 183.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свиня — (самка кнура) льоха, розм. безрога, жарт. роха. СВИТА (давній верхній одяг) свитина, свитка, сіряк, сірячина, діал. чугай, гуня. Словник синонімів Полюги
  2. свиня — свиня́ 1 іменник жіночого роду, істота тварина * Але: дві, три, чотири свині́ свиня́ 2 іменник жіночого роду, істота про неохайну або нечемну, невдячну людину * Але: дві, три, чотири свині́ лайл. Орфографічний словник української мови
  3. свиня — Льоха, кн. свиноматка, як ім. безрога, (мала) підсвинок; (хто) нехлюй, нечема, як ім. невдячний, г. хрунь; свиняка, зб. свинота. Словник синонімів Караванського
  4. свиня — I балда-барда (в загадці), безрога (на Поділлі), кувіка, льоха, льошка, маша, машка, паця, понура (в загадці), поросючка (свиня з поросятами), поросячка (т.с.), ринда (в загадці), риндя (т.с.), роха, рохля, свинка, хода (в загадці), ходяка (т.с. Словник синонімів Вусика
  5. свиня — [свиен’а] -н'і, ор. -нейу, мн. свин'і, -ней, д. -н'ам, ор. свин'мие/свиен'ми, м. (на) свин'ах дв'і свиен'і Орфоепічний словник української мови
  6. свиня — -і, ж. 1》 Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м'яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. Морська свиня — те саме, що дельфін. 2》 перен., лайл. Неохайна людина. || Непорядна, нечемна, невдячна людина. 3》 перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. свиня — СВИНЯ́, і́, ж. 1. Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м'яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. З-за хати хлівець визирає, льох чорніє... Словник української мови у 20 томах
  8. свиня — свиня́ 1. свиня ◊ га́рна як свиня́ в дощ → гарний ◊ опустив ву́ха як свиня́ в дощ → опускати ◊ пасу́є як свини́ в дощ → пасувати ◊ підве́сти свиню́ завдати прикрощів, вчинити підступно (ст): Дрібні крочки застукотали по кухні... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. свиня — мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Фразеологічний словник української мови
  10. свиня — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  11. свиня — Свиня́, -ні́, -не́ю, сви́не! сви́ні, -не́й, -ням, сви́ньми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. свиня — СВИНЯ́, і́, ж. 1. Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. Словник української мови в 11 томах