свиня

СВИНЯ́, і́, ж.

1. Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура.

З-за хати хлівець визирає, льох чорніє… Уже завелась [на господарстві] свиня з поросятком і овечат десяток (Мирний, І, 1949, 154);

Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинар., 1956, 25);

Свиня дика в одним із цінних мисливськопромислових звірів Радянських Карпат (Звірі.. Карпат.., 1952, 55);

*У порівн. — Над цехами звисає погнута арматура, а внизу під нею висять авіабомби, як чорні смалені свині (Гончар, III, 1959, 30);

Петрик уже четвертий шматок [пирога] наминає, плямкає, мов та свиня (Багмут, Опов., 1959, 7).

∆ Йоркши́рські сви́ні див. йоркши́рський;

Морська́ свиня́ — те саме, що дельфі́н.

Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (Н.-Лев., II, 1956, 229).

◊ Велича́тися, як свиня́ в дощ (в барло́зі), ірон. — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвальковито, не маючи для цього жодних підстав;

Зна́тися на чому, як свиня́ на пе́рці, ірон.— виявляти цілковите незнання якої-небудь справи;

Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́; Ки́дати бі́сер сви́ням див. бі́сер;

Мета́ти (розсипа́ти) пе́рли (пе́рла) пе́ред сви́ньми́ — те саме, що Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́ ( див. бі́сер); Не пас свине́й хто з ким — хтось не був з кимсь у товариських взаєминах і не терпить фамільярності.

— Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служити, то не тикай на мене, бо я тут пан,— промовив уже сердито Бродовський (Н.-Лев., II, 1956, 208);

Приста́ло як свині́ в дощ (як свині́ нари́тники) див. пристава́ти;

Схо́жий, як свиня́ на коня́, ірон. — зовсім не схожий.

— Ми читали, як Ворошилов писав про Петлюру: він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня (Стельмах, II, 1962, 86);

Як свиня́ в дощ див. дощ.

2. перен., лайл. Неохайна людина;

// Непорядна, нечемна, невдячна людина.

[Яциха:] А соцький, він свиня пиката, Нехай минає мою хату!.. (Кроп., II, 1958, 89);

— Свиня,— кинув він Гнатові, коли вони від’їхали на бокову стежку — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Тют., Вир, 1964, 331);

// перен., заст. Зневажлива назва представника нижчих верств населення (селян, міської бідноти і т. ін.), яку вживали представники привілейованих класів.

Гуцул — хлоп, свиня, мармула, паскуда і не сміє прийти на ганок, коли визискувач уже вибудував собі будинок із ганком (Хотк., II, 1966, 386).

3. перев. оруд. в. одн. свине́ю, заст. Порядок шикування військ у вигляді клину.

Німецькі рицарі.. почали битву звичайним своїм строєм — свинею, тобто клином, вістря якого було спрямоване в центр руського війська (Іст. СРСР, І, 1957, 77).

4. Рід картярської гри.

◊ Підклада́ти (підкла́сти, підсува́ти, підсу́нути, підставля́ти, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому — завдавати прикрощів комусь, діяти підступно проти когось.

[Середа:] Буду я терпіти, щоб він Івану свиню підкладав? Ну, ні. Це вже вибач. Я свого товариша на поталу не дам (Мик., І, 1957, 456);

— Хоч би знати, хто це нам підклав таку свиню. Невже ми повинні через твого Костя Хмеля сидіти вдома, а всі попливуть до Канева? (Ю. Янов., II, 1954, 89);

— Свиню ти мені підсунув добру (Збан., Курил. о-ви, 1963, 179);

Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він свиню своєму старому другові (Автом., Щастя.., 1959, 62).