1. Словник української мови Грінченка

свистунець

Свистун, -на

м.

1) Свистящій человѣкъ.

2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря.

3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. ум. свистунець, свистунчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистунець — свистуне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. свистунець — див. дитина; свисток Словник синонімів Вусика
  3. свистунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до свистун 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свистунець — СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до свисту́н 2. Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство – добротний глиняний посуд, а дітям – голосні свистунці (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. свистунець — СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до свисту́н 2. Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство — добротний глиняний посуд, а дітям — голосні свистунці (Знання.., 3, 1970, 15). Словник української мови в 11 томах