1. Словник української мови Грінченка

серце

Серце, -ця

с.

1) Сердце. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. Від серця до неба шляху не треба. Ном. Щирим серцем робить. Усердно дѣлаетъ, работаетъ. МВ. ІІ. 11. Употр. какъ ласкательное слово: Скажи мені, серце, що маєш на мислі? Мет. 63. серцем нудити. Тосковать. Ой я хлопець нещасливий, а як тяжко серцем нуджу: кого люблю та й не виджу. Чуб. на тще серце. Натощакъ.

2) Гнѣвъ. Сим. 229. Не то сильний, що камінь верне, тільки сильний, що серце в собі вдержить. Ном. № 3556. Трохи з серця не сказивсь. Стор. МПр. 44. з серця. Гнѣвно, сердито. Крикнув чоловік із серця. Рудч. Ск. II. 127. см. з-серця. серця додати. Еще болѣе разсердить.

3) Штифтъ въ замкѣ.

4) Языкъ въ колоколѣ. Сим. 178.

5) Сердцевина дерева. Шух. І. 176.

6) Полипъ, медуза.

7) — земне. Родъ трюфелей. Фр. Пр. 177. винюхав би земне серце. Выслѣдилъ бы даже въ землѣ спрятанное. Фр. Пр. 177. ум. серденько, сердечко, серденя, серденятко, серденяточко. Злая година мене зсушила, коло мого сердечка гніздечко звила. Чуб. V. 108. Ходи, серденько, сюди! Не зви мене козаком, зови мене сердечком. Мил. 103. Горобець маленький, а сердечко має, — сердится, можетъ сердиться. Ном. № 3322.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серце — се́рце іменник середнього роду * Але: два, три, чотири се́рця Орфографічний словник української мови
  2. серце — П. душа; ФР. чуйність, сердечність <н. без серця>, настрої, почуття /н. ми — єдині серцем/; (горде) вдача; (на кого) П. гнів, роздратовання; (чого) центр, осердя; (дзвона) телепень; (морське) ІД. медуза; серденько, серденя. Словник синонімів Караванського
  3. серце — див. калатало; кохана; коханий Словник синонімів Вусика
  4. серце — [серцеи] -ц'а, м. (на) -ц'і, мн. сеирц'а, сеирдец'/серц' два серц'а Орфоепічний словник української мови
  5. серце — -я, с. 1》 Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. || Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. серце — Див. Дзвін. Словник-довідник музичних термінів
  7. серце — СЕ́РЦЕ, я, с. 1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішечка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини – з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (І. Словник української мови у 20 томах
  8. серце — се́рце 1. серце ◊ а́так се́рця → атак ◊ бра́ти <�бли́зько> до се́рця дуже перейматися, надавати чомусь великого значення (м, ср, ст): Цю науку я взяв собі дуже до серця, хоч вона була мені дана дуже лагідним способом... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. серце — Аж мені серце скаче з радости. Дуже утішився. Аж мені серце тріскає з болю. З великого горя серце болить. Від серця до Бога навпростець дорога. Щира молитва лине сама до Бога без нічієї помочі. Від серця до неба, дороги не треба. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. серце — М'язовий орган, що забезпечує кровообіг; у птахів та ссавців складається з 2-х відокремлених частин, кожна з яких має передсердя та шлуночок; до правого передсердя відходять головні судини, до лівого — легеневі; з лівого шлуночка виходить аорта... Універсальний словник-енциклопедія
  11. серце — (аж) душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим (освіченим) чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Фразеологічний словник української мови
  12. серце — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Словник синонімів української мови
  13. серце — Се́рце, се́рця, се́рцю і се́рцеві, -цем, в се́рці, на -ці і на -цю; серця́, серде́ць і (рідше) серць, серця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. серце — СЕ́РЦЕ, я, с. 1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м’язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах