серце

СЕ́РЦЕ, я, с.

1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішечка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини – з лівого боку грудної порожнини).

Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (І. Нечуй-Левицький);

Є у фізіології таке поняття – ударний об'єм серця. Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає серце в аорту за одне скорочення (з наук.-попул. літ.);

Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули рану. Осколок пройшов у серце (О. Гончар);

* Образно. У багатоголоссі святкових площ серце України – Київ (з публіц. літ.);

* У порівн. Зелена лампа тепло світилась у хаті, як добре серце у грудях (М. Коцюбинський);

// Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган.

На ту пару русалонька Тільки подивилась, Змінилася у личеньку, За серце схопилась (Леся Українка);

Вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку на серце (Ю. Яновський);

Заплакана Фросина Поляруш, тримаючись рукою за серце, обернулась обличчям до села, але вже нікого не побачила на шляху (М. Стельмах).

2. Цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань і т. ін.

Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз – не так на себе самого, як на Діденка (А. Головко);

Козаков не раз переконувався, що Павчине серце справді володіє дивною властивістю – вгадувати на відстані біду чи щастя полку (О. Гончар);

// Здатність почувати й розуміти інших; чуйність, сердечність.

– Вами свідчуся, люди добрі, що отсей Мошко .. показав мені в моїй біді більше серця, більше приятельства, ніж моя власна кров (І. Франко);

– Пани.., а душі людської, серця в них немає! Їм, коли простий чоловік, то все одно, що тварюка... (Панас Мирний);

Чим віддячить він їй? Чи вистачить в нього серця для неї, чи полишить матері на старість лише холод самотності? (О. Гончар);

// Цей орган людини як символ любовних почуттів, любовної прив'язаності.

Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає (Т. Шевченко);

Дратують мене оті “парочки”, заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю, яка тільки на деякий час розлучила нас. Та що ж поробиш, коли розум з серцем не завжди живе у згоді (М. Коцюбинський);

Серце в неї, вже здібне до любові, вперше завмирало (Ю. Яновський);

// перен. Внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття.

Поговорив [парубок] з дівчиною – вже й каже, що полюбив, а частісінько не зна, яке у дівчини серце, яка душа (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Лікар:] Живе панночка на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця нікому розказати (Леся Українка);

Ти не був на нашій Україні, Хліба-солі з нами не ділив, Але знай, що серцем ми єдині, Що навік не розбратать братів (М. Рильський);

// з означ. Сукупність якостей, рис, властивих певній особі; вдача людини.

Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок);

Нема чоловікові щастя, в кого жінка буде гординя; нема й жінці добра, коли в чоловіка невгамовне гордеє серце (П. Куліш);

– Коли б ти знала його високі думки, благородне серце, його ідейність, чистоту душевну... ти б була зачарована ним... (М. Коцюбинський);

// з означ. Людина як носій тих чи інших рис, якостей.

Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом... (Панас Мирний);

Триста юних сердець вийшли за місто, щоб утворити живий ланцюг, аби набої, снаряди і продукти безперебійно надходили в окопи бійцям (з публіц. літ.).

3. часто у сполуч. із займ. моє, а також зі сл. козаче, дівчинонько і т. ін., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

Згадай, серце, як з тобою Вдвох, весінньою добою, .. Ми під явором сиділи (І. Манжура);

– Аркадію, ти не зробиш цього! – прокидається владність у словах і постаті Лізи. – Коли не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до нитки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться (М. Стельмах);

– Ну, спасибі ж тобі за все, серце-козаче, – сказав Палій нарешті (Д. Мордовець);

Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? (С. Руданський);

“А ти, серце-голубонько, не журись Та до мене, молодчика, прихились...” (Л. Глібов).

4. перен. Гнів, роздратування.

Соломія неначе проспала ввесь час своєї хвороби, як одну довгу ніч, і тільки тепер знов прокинулась вранці з давнім серцем, з давнім почуванням обіди [образи] (І. Нечуй-Левицький);

Він попокрутив носом днів зо два: а далі – що то вже сталось йому – слухаю: ляпа ціпом. А я уже – де те й серце ділось – радію-радію. “Оце ж – думаю – синок хазяйнувать буде” (А. Тесленко);

Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (І. Сенченко).

5. чого, перен. Головна, найважливіша частина, центр чого-небудь.

– Сила їх [монголів] велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю (І. Франко);

Серце організації знаходилось тут, у печері, і треба було направляти його працю так, щоб його ритмічний пульс відчували в кожному селі, у кожній хаті (Д. Бедзик);

Перед командуванням стояло завдання якомога швидше взяти Запоріжжя – серце південної індустрії (Яків Баш);

Головний водозабірний вузол – це серце системи, що гонить живлющу вологу на поля по артеріях – каналах (з наук.-попул. літ.).

6. перен. Металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.

Стара дзвіниця .. Від серця дзвона падає вірьовка. Місячна ніч. Церковний сторож відбиває години (І. Микитенко);

Він хотів ще потягнути мотуза, напружився і таки потягнув, але важке металеве серце ледве дійшло до обідка дзвона (М. Стельмах).

7. діал. Медуза.

Між рибою біліло, як холодець, серце, тобто медуза (І. Нечуй-Левицький).

Брати́ по се́рцю й кро́ві див. брат;

До́брий се́рцем див. до́брий;

Душа́ (се́рце) триво́житься див. душа́;

Завдава́ти / завда́ти жа́лю́ [се́рцю (се́рде́ньку)] див. завдава́ти;

Завойо́вувати (здобува́ти) / завоюва́ти (здобу́ти) се́рце див. завойо́вувати;

Заволоді́ти се́рцем див. заволодіва́ти;

Збагну́ти се́рцем (се́рде́ньком, чуття́м) див. збагну́ти;

Зберіга́ти / зберегти́ в се́рці (в душі́, в па́м'яті) див. зберіга́ти;

(1) З супокі́йним се́рцем – без тривоги, болю, жалю.

З легким, супокійним серцем вона пішла до себе (І. Франко);

Молоді́ти / помолоді́ти (помоло́дшати) се́рцем (душе́ю) див. молоді́ти;

На душі́ (на се́рці) пога́но див. пога́но;

На душі́ (на се́рці) поясні́шало див. поясні́шати;

На се́рці мло́їть див. мло́їти;

Пал се́рця (душі́) див. пал¹;

Пе́стити наді́ю в се́рці див. пе́сти́ти;

Пече́ (гори́ть) ко́ло се́рця (під се́рцем) див. пекти́;

Попоболі́ти се́рцем див. попоболі́ти;

Похолоді́ло на се́рці див. похолоді́ти;

Пригорта́ти / пригорну́ти до се́рця (до се́рде́нька, рідко к се́рцю) див. пригорта́ти;

Пригорта́тися / пригорну́тися до се́рця (до се́рде́нька, рідко к се́рцю) див. пригорта́тися;

Прихиля́ти / прихили́ти се́рце (серця́) до се́бе див. прихиля́ти;

Розквіта́ти / розкві́тнути душе́ю (се́рцем) див. розквіта́ти;

(2) Розкра́юється / розкра́ялося (розкра́ється) се́рце чиє, у кого – те саме, що Розкра́юється / розкра́ялася (розкра́ється) душа́ (див. душа́);

(3) Се́рце (душа́) молоді́є – хто-небудь стає молодшим, відчуває себе молодим.

Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє... (І. Франко);

Я хочу жить, щоб серце молоділо, Відчувши подих квітня запашного (І. Муратов);

(4) [Аж] cе́рце захо́диться / зайшло́ся – стискається (стислося) серце від чого-небудь.

[Любов:] Голова болить, якось серце заходиться... Не виспалась, певне (Леся Українка);

[Оксана:] Якби ти чув, як ти говорив про віру в людину, що підіймає, окрилює... У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко);

(5) Се́рце підпли́гує / підплигну́ло чиє – у кого-небудь дуже б'ється серце внаслідок збудження, хвилювання і т. ін.

[Тиміш:] Віриш, я почуваю, що серце моє підплигує, мов карась на гарячій сковороді, як дивлюсь на тебе (М. Кропивницький);

Юрине серце тьохкає і підплигує в грудях, мов у порожнечі (Ю. Смолич);

Скоря́ти / скори́ти се́рце див. скоря́ти;

Спокі́йно на се́рці (на душі́) див. спокі́йно;

Сса́ти (смокта́ти) / засса́ти (засмокта́ти) під ло́жечкою (під се́рцем) див. сса́ти;

Сти́шувати / сти́шити [своє́] се́рце див. сти́шувати;

(6) Стриво́жене се́рце <�Стриво́жена душа́> чиє, у кого – хто-небудь відчуває неспокій, тривогу.

В покоях було тихо, мертво, а Гризельда не могла заспокоїти своєї стривоженої душі (І. Нечуй-Левицький);

Бараболя вискочив на подвір'я, припав до воріт, чуючи, як притиснуте до дерева б'ється його стривожене серце (М. Стельмах);

Ти́снути [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях) див. ти́снути;

Триво́жити / стриво́жити ду́шу (се́рце) див. триво́жити;

(7) Трудне́ се́рце – серце, змучене важкими переживаннями; наболіле серце.

Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? (Т. Шевченко);

Вітри двадцятого століття Моє серце тру́дне підіймають (І. Драч);

Уболіва́ти душе́ю (се́рцем) див. уболіва́ти.△ Ішемі́чна хворо́ба се́рця див. хворо́ба;

Ожирі́ння се́рця див. ожирі́ння;

Поро́к се́рця див. поро́к.

◇ [Аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) див. душа́;

(8) [Аж] кра́ється се́рце (душа́) чиє (чия), у кого, кому і без дод. – хто-небудь дуже переживає, страждає.

Коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася [мати], мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так, що аж серце крається чоловікові (І. Франко);

– Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадає (М. Вороний);

Ох, Боже, Боже... Боже милосердний, нехай іде... Від цього наше горе не буде більшим і наше серце не буде менше краятись... Нехай іде... (Т. Осьмачка);

Краялося її серце, коли бачила, як танки з чорними хрестами на бортах підминали під гусениці золотоколосу пшеницю (із журн.);

Краялись душі хлоп'ятам від жалю (О. Гончар);

(9) [Аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́щеться) чиє (чия), в кого і без дод. – хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь.

[Орися:] Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить... (С. Васильченко);

Веселенько нам [дівчатам], – аж серце трепече (Марко Вовчок);

Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський);

Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський);

(10) [Аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці) <[Аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́> чиє (чия), у кого і без дод.:

а) хто-небудь дуже непокоїться, переживає.

Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко);

У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок);

б) кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно.

Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний);

Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський);

І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо... Глухо... страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний);

– А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! .. – Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

(11) Без се́рця:

а) жорстокий, безжалісний.

Ще треба буде одну ніч ночувати у того чоловіка без серця (І. Франко);

б) безжалісно, не шкодуючи нікого, нічого.

Без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До здобичі свої [своєї] (С. Руданський);

Мерщій снігами, Казбеку, замети – молю – І порох мандрівний світами Розвій без серця і жалю (М. Зеров);

в) не гніваючись або без злості; пересердившись.

– Скажи, хлопе, – .. без серця звернулася вона до Івасикового батька, – ти навіщо паскудиш мій ліс? (Д. Бедзик);

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця (до [своє́ї] душі́) (рідко в се́рце, в ду́шу) див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, хвата́ти) / взя́ти за се́рце (за ду́шу) див. бра́ти;

Бу́ти се́рцем див. бу́ти;

[Важки́й] ка́мінь да́вить ду́шу (на се́рце) див. ка́мінь;

Ва́жко (тя́жко) на се́рці (на душі́) див. ва́жко;

(12) Вели́ке се́рце у кого – хто-небудь дуже добрий, чуйний, здатний перейматися чиїмись переживаннями, горем.

Спитала [Тамара] несміливо. – Зара?! – Очі Божени засиніли теплими вогниками. Вона довго підбирала слова. – У неї велике серце... (А. Хижняк);

Вийма́ти / ви́йняти ду́шу (се́рце) див. вийма́ти;

Ви́кинути (ви́креслити) з [свого́] се́рця див. викида́ти;

Вилива́ти / ви́лити [свою́] ду́шу (рідко [своє́] се́рце) див. вилива́ти;

Вирива́ти / ви́рвати з се́рця див. вирива́ти¹;

Відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) се́рце (ду́шу, се́рце й ду́шу) див. відбира́ти;

Відверну́ти се́рце див. відверта́ти;

Віддава́ти / відда́ти [і] ру́ку [і се́рце] див. віддава́ти;

Віддава́ти / відда́ти се́рце див. віддава́ти;

Віддава́тися / відда́тися в душі́ (в се́рці) див. віддава́тися;

Відда́ти [і] се́рце і ду́шу див. віддава́ти;

(13) Від (з) [усьо́го] се́рця:

а) щиро.

Як добре, що існує Нароч, Як добре, що Дніпро дзвенить, Як слова милого “товариш” З усього серця не любить? (М. Рильський);

б) нестримно.

Співаючи пісню, од серця голосить [дідусь] і до плачу доводить (П. Куліш);

Оксен .. уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник);

в) дуже сумлінно, з надзвичайною старанністю.

– Добре підкували, від серця, – запевняв буковинець на прощання. – Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні (О. Гончар);

Відігріва́ти / відігрі́ти се́рце (ду́шу) див. відігріва́ти;

Відігрі́ти (ви́гріти, ви́годувати) / відігріва́ти змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) [свого́] се́рця (за па́зухою) див. відігріва́ти;

Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце) див. відкрива́ти;

Відлягти́ (відійти́, рідко відли́гнути) / відляга́ти (відхо́дити) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) див. відляга́ти;

(14) Від (од) ці́лого се́рця – те саме, що Від щи́рого се́рця (див. се́рце).

Сподіваюся, що цей лист застане Вас у Петербурзі, хоча од цілого серця бажаю, щоб Ви швидше вирвались на лоно природи і спочили за літо (М. Коцюбинський);

Відпочива́ти (спочива́ти) / відпочи́ти (рідко спочи́ти) се́рцем (душе́ю) див. відпочива́ти;

Відта́нути (відійти́) / відтава́ти (відхо́дити) се́рцем (душе́ю) див. відтава́ти;

(15) Від щи́рого се́рця:

а) (перев. зі сл. цілува́ти, віта́ти і под.) палко, гаряче.

Кинулась до його, як дитина, обняла і пригорнулась, а Павло обняв і поцілував її від щирого серця (П. Куліш);

– Вітаю од щирого серця панну Гризельду! – промовив князь Домінік (І. Нечуй-Левицький);

б) (зі сл. казати) відверто, чистосердечно, не приховуючи нічого; чесно.

Що ж їй тут казати? Вона від щирого серця тут і каже: “Як же вас ще полюбити?” (Г. Квітка-Основ'яненко);

Від щирого серця кажу вам: ви – ідеальний батько (Л. Яновська);

в) (зі сл. пла́кати, рида́ти і под.) нестримно.

Володько довго та хоробро змагався зі спазмами плачу, .. Довго стискав свої тремтячі уста і ціпив зуби, .. не втримався, захлипав і заревів від переповненого і щирого серця (У. Самчук);

(16) Ві́рне се́рце у кого – хто-небудь щиро відданий комусь, чомусь.

Всі, у кого серце вірне Сонцю нашої весни, Сійте зерно, гей! добірне (М. Рильський);

(17) Віщу́є се́рце що – хто-небудь відчуває наближення певних подій (перев. неприємних).

Чогось їй було сумно, чогось було журно. Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (М. Коцюбинський);

– Щось Олекса забарився, – зітхнула Ярина. ... – А може, хоче заробити велику купу червінців. От серце віщує, що скоро почуємо про нього, – казала веселенька сестра (М. Лазорський);

Серце в неї якось чудно заколотилось, мов щось недобре віщувало (І. Нечуй-Левицький);

Болить материне серце – віщує щось (С. Васильченко);

Вклада́ти / вкла́сти се́рце див. вклада́ти¹;

Воло́да́р дум [і серде́ць] див. воло́да́р;

Ворухну́тися в се́рці (в душі́) див. ворухну́тися;

Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) [п'я́вкою (як п'я́вка)] в се́рце див. впива́тися¹;

Вража́ти / вра́зити [в са́ме] се́рце (се́рде́нько) див. вража́ти¹;

Вріза́тися / врі́затися в се́рце див. врі́зуватися¹;

(18) В са́ме (самі́сіньке) се́рце; До са́мого се́рця – дуже сильно, надзвичайно, глибоко (вражати, хвилювати і т. ін.).

Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний);

Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву, стільки гордості й глибокої любові до великого історичного діла, що натовп, вражений в саме серце, застиг (О. Довженко);

(19) Всім се́рцем <�Всіє́ю душе́ю>:

а) (зі сл. любити) щиро, гаряче.

Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. (В. Сосюра);

– Любиш думкою, любиш помислами своїми... ні, ти [Марусю] люби всім серцем своїм, всею [всією] душею своєю (Панас Мирний);

б) (зі сл. співчувати, розуміти і т. ін.) цілком, повністю, до кінця.

Він співчував їм всім серцем і сам радо пішов би в дружину, коли б не його немолоді вже літа (О. Довженко);

Знала [Марта], всім дівочим серцем розуміла, що добре хлопцеві з нею (М. Стельмах);

Встроми́ти (да́ти, всади́ти і т. ін.) ніж (ножа́) в спи́ну (рідше в се́рце) див. встромля́ти;

Втра́тити се́рце див. утрача́ти;

Вхопи́ти за се́рце (за ду́шу) див. ухо́плювати;

Вціля́ти (влуча́ти, попада́ти) / вці́лити (влу́чити, попа́сти) в [са́ме] се́рце див. вціля́ти;

Вчува́ти / вчу́ти се́рцем див. учува́ти;

Гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця див. гадю́ка;

(20) Гаря́че се́рце (се́рденько) у кого і без дод. – хто-небудь сповнений пристрасті, здатний на сильні почуття.

Знай же й ти, що у Івана під оцією драною свитиною є серце, гаряче серце! (М. Кропивницький);

Прийде дівчина-голубка На мою могилу, Тихо сяде під калину, 3дихне через силу. І згада про мене з сумом Серденько гаряче, Наді мною сиротою Нищечком поплаче (П. Грабовський);

В той самий момент, коли одірвали Марусю од Василя, вона почула, яке то гаряче любляче серце, який він рідний (Г. Хоткевич);

Гаря́чий се́рцем див. гаря́чий;

Гі́рко на се́рці (на душі́) див. гі́рко;

Гніти́ти се́рце (ду́шу, се́рде́нько) див. гніти́ти;

Го́лос се́рця див. го́лос;

(21) Гори́ть се́рце (бі́ля се́рця) у кого – хто-небудь перебуває у стані сильного нервового збудження, хвилювання.

Горить у мене серце, коли я їх [легенди] пригадую (Леся Українка);

[Олена:] Серце, серце горить!.. О, дайте ж мені отрути-зілля!.. Милий мене покидає!.. (М. Кропивницький);

У нього горіло біля серця, і він хотів іти мерщій додому. І швидко потюпав до своєї хати. – А все ж кортить знати, за що така честь Розумам? – Он пан дяк іде, може, той знає (М. Лазорський);

Грі́ти ко́ло се́рця див. грі́ти;

Грі́ти се́рце (ду́шу) див. грі́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю се́рцю див. дава́ти;

Дави́ти ка́менем <�Дави́ти ка́менем [на] гру́ди (се́рце)> див. дави́ти;

Да́ма се́рця див. да́ма;

Добира́тися / добра́тися до [са́мого] се́рця ([са́мої] душі́) див. добира́тися¹;

До́бра душа́ <�До́бре се́рце> див. душа́;

До глибини́ душі́ (се́рця) див. глибина́;

Доклада́ти / докла́сти душі́ (се́рця) див. доклада́ти;

До́ко́ри се́рця див. до́кі́р;

Допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до [живо́го] се́рця і т. ін.) див. допіка́ти;

Дохо́дити / дійти́ до се́рця (до се́рде́нька, до душі́) див. дохо́дити;

Душа́ переверта́ється / переверну́лася <�Се́рце переверта́ється / переверну́лося> див. душа́;

Душа́ перетлі́ла (переболі́ла, перекипі́ла і т. ін.) <�Се́рце перетлі́ло (переболі́ло, перекипі́ло і т. ін.)> див. душа́;

Душа́ (се́рце) лежи́ть див. душа́;

Душа́ (се́рце) не на мі́сці див. душа́;

Душа́ (се́рце) рве́ться див. душа́;

Душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (на́впі́л, на дві полови́ни) див. душа́;

Душа́ (се́рце) скні́є див. душа́;

Душа́ (се́рце) співа́є (ті́шиться) див. душа́;

Душе́вна порожне́ча <�Порожне́ча душі́ (в душі́, в се́рці)> див. порожне́ча;

Душе́ю і се́рцем див. душа́;

Душе́ю (се́рцем) приста́ти див. пристава́ти;

Душе́ю (се́рцем) раді́ти див. раді́ти;

Жаль бере́ (пройма́є, огорта́є і т. ін.) / взяв (пройня́в, огорну́в і т. ін.) [за се́рце] див. жаль¹;

[Живце́м] відрива́ти (відкра́ювати, рідше відтина́ти) / відірва́ти (відкра́яти, рідше відтя́ти) від се́рця (від се́бе) див. відрива́ти¹;

За велі́нням (за по́кликом) се́рця (душі́) див. велі́ння;

Завмира́ти / завме́рти се́рцем (душе́ю) див. завмира́ти;

(22) Заворуши́лося се́рце чиє, у кого і без дод. – у кого-небудь виникло почуття кохання, хто-небудь відчув потяг до когось.

– Душа вся стривожена. Серце одразу заворушилось. Яка краса в тих чорних кучерях та смуглявих рум'янцях! .. – подумала Гризельда (І. Нечуй-Левицький);

Данило, серце моє! Нащо ж ти покидаєш бідну Мар'яну?.. Заворушилось серце, б'ється дужче!.. До тебе б'ється, а ти йдеш на цілий рік від мене! (І. Карпенко-Карий);

Заганя́ти / загна́ти в се́рце голки́ див. заганя́ти¹;

Загляда́ти (зазира́ти) / загля́нути (зазирну́ти) в ду́шу (в се́рце) див. загляда́ти;

(23) Загра́ло се́рце чиє, у кого – хто-небудь відчув радість, піднесення, задоволення і т. ін.

Ломницький .. згадав, що зараз побачиться з Марусею і його серце заграло (І. Нечуй-Левицький);

Заграло серце у вівчарів, заблеяли [забекали] вівці, учувши пашу... (М. Коцюбинський);

Залива́ти / зали́ти (залля́ти) хробака́ (черв'яка́) [в се́рці] див. залива́ти;

Залоскота́ло ко́ло се́рця див. залоско́чувати;

Замути́ти се́рце (ду́шу) див. замути́ти;

Запада́ти / запа́сти в [саму́] ду́шу (в [саме́] се́рце) див. запада́ти;

(24) Запали́лося се́рце чиє, у кого і без дод. – кого-небудь охопило сильне почуття (кохання, ненависті і т. ін.).

Єремія не зводив очей з пишного личка гарної козачки .. Запалилось серце одразу, наче якимись чарами (І. Нечуй-Левицький);

Запа́лювати / запали́ти ду́шу (се́рце) див. запа́лювати;

(25) Запекло́ся (заче́рстві́ло) се́рце чиє, у кого і без дод.:

а) хто-небудь від тривалих переживань став нечулим, байдужим до навколишнього світу.

Плакала б, так вже й сліз нема, так вже серце запеклось (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вбирали її, ховали, а я навіть сльози не пустив. .. запеклося моє серце (І. Нечуй-Левицький);

Ціле життя не знають вони ні ласки, ні доброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто, навіть їх діти, не почує від них доброго, щирого слова (М. Коцюбинський);

б) (чим, тільки запеклося) хто-небудь дуже перейнявся якимсь почуттям (жалю, туги і т. ін.).

І я згадав своє село. Кого я там коли покинув? І батько й мати в домовині... І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати! (Т. Шевченко);

Посварилися друзі за межу колись. І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів (Д. Павличко);

Засіда́ти / засі́сти в се́рці (в душі́) див. засіда́ти²;

Захо́дити / зайти́ в ду́шу (в се́рце) див. захо́дити;

Зачіпа́ти / зачепи́ти за [са́му] ду́шу (за [са́ме] се́рце) див. зачіпа́ти;

Зачіпа́ти (торка́ти) / зачепи́ти (торкну́ти) стру́нку (струну́) душі́ (се́рця, в душі́, в се́рці) див. зачіпа́ти;

(26) З важки́м (нелегки́м) се́рцем – у гнітючому стані, в тривозі, у передчутті чогось неприємного.

З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги (І. Франко);

Так і не діждавшись Стахи, Бронко з важким серцем повернувся додому (Ірина Вільде);

З нелегким, стривоженим серцем попрямував [Роман] до села (М. Стельмах);

Звеселя́ти / звесели́ти се́рце (ду́шу) див. звеселя́ти;

З відкри́тою (розкри́тою) душе́ю <�З відкри́тим (розкри́тим) се́рцем> див. душа́;

Звіря́ти (повіря́ти) / зві́рити ду́шу (се́рце) див. звіря́ти¹;

Звору́шувати / звору́ши́ти ду́шу (се́рце) див. звору́шувати;

Зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) див. зганя́ти;

Згніти́вши се́рце див. згні́чувати;

Здави́ло (здуши́ло) ко́ло се́рця див. зда́влювати;

Зде́ржувати / зде́ржати се́рце див. зде́ржувати;

Здійма́ти / здійня́ти (зня́ти) [важки́й] ка́мінь (тяга́р) з се́рця (з душі́) див. здійма́ти;

(27) З до́брого се́рця – по-доброму, без злого наміру.

– Я з доброго серця питаю, – чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові? (І. Франко);

Я навіть на мить подумав, що він зовсім не чув моїх слів. Але ні! – Ти думаєш, що з доброго серця? – недобре, важко й ледве помітно посміхнувся він (В. Винниченко);

Зігріва́ти (зогріва́ти) / зігрі́ти (зогрі́ти) се́рце (ду́шу) див. зігріва́ти;

(28) З легки́м се́рцем <�З легко́ю душе́ю>:

а) без будь-якої тривоги, без жалю, вагань, переживань.

Ви не думайте, що я на легкім хлібу виросла і так собі, з легким серцем на легкий хліб пустилася! (І. Франко);

Вдовольнивши таким чином своє почуття порядку, Гашке вже, певне, з легкою душею пострілював з парабелума по “живих мішенях” (В. Козаченко);

Мусієві повезло. Він правив кіньми самого Жежері – баскими, вороними. .. Не з легким серцем дав її [упряжку] Жежеря (В. Речмедін);

– Б'ють і лежачих з легкою душею. Ті, що кохаються в зраді та лжі, І на невинного гострять ножі (С. Караванський);

б) з полегшенням.

Горіли плавні. – Ні, не до нас йде, а вбік, за вітром, – з легким серцем зітхнула врешті Соломія (М. Коцюбинський);

Знахо́дити (уто́птувати) / знайти́ (утопта́ти) сте́жку (стежки́, сте́жечку) до се́рця (до душі́, до серде́ць, до душ) див. знахо́дити;

Зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце і т. ін.) див. зрива́ти¹;

Зру́шити се́рце (ду́шу) див. зру́шувати;

(29) З се́рцем, зі сл. сказа́ти, зроби́ти і т. ін. – сердито, з гнівом, зі злістю.

– А як тато не прийме мене? – То нехай собі робить з тобою, що хоче! – з серцем промовила Василиха (І. Франко);

– Як на зло, як шукаєш, так і немає... адже ж тут-о лежала?! – Вона з серцем висувала й засувала в столі шухляди одну за одною (М. Старицький);

Григорчук із серцем сплюнув і засовався на лаві. Очі його загорілись, але рівновагу свою мужицьку і необхідну стриманість та діловитість розмови не тратив (У. Самчук);

З серцем чортихнувся, рвонув його й почав зав'язувати [галстук] заново (А. Головко);

З се́рця.

Шрам з серця аж ложку покинув (П. Куліш);

Вона почула, що він поїхав свататься, та з серця і підпалила хату (Нар. опов.);

(30) З черстви́м се́рцем, хто – хтось нечулий, байдужий.

Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (І. Нечуй-Левицький);

[Прохор:] Ти .. брат, а душа в тебе черства (І. Микитенко);

З чи́стим се́рцем див. чи́стий;

(31) З щи́рим се́рцем – з довірою.

– Я до вас із щирим серцем, а ви до мене з хитрощами .. Ну, що в вас на мислі? (П. Куліш); — А хитрющий та підступний який! Ви думаєте, він і про Артема ото застеріг із щирим серцем? (А. Головко);

// тепло, гаряче.

Череваниха почала Петра обнімати; тільки вже тепер пригортала до себе з щирим серцем (П. Куліш);

[І (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п'я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) див. похоло́нути;

Із завмира́нням се́рця див. завмира́ння;

Іти́ від се́рця див. іти́;

Іти́ (рідко похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця) див. іти́;

Ї́сти собі́ се́рце <�Карта́тися се́рцем> див. ї́сти;

Ка́менем (ка́мнем) з се́рця спа́сти див. спада́ти;

Ка́менем лягти́ (упа́сти) на се́рце (на се́рці) див. ляга́ти;

Ка́мінь із се́рця скоти́вся див. ка́мінь;

Ка́мінь ліг (камі́ння лягло́) на се́рце див. ка́мінь;

(32) Кам'яне́ (камі́нне) се́рце – хто-небудь байдужий, нечулий, жорстокий.

Ширяєв скоса, .. поглянув на художника. Але чиє кам'яне серце не зворушать похвали і лестощі..? (О. Іваненко);

Не буде наді мною змилування, бо в князя камінне серце (А. Чайковський);

Камінне серце має чоловік – рідного батька за копійку продав би (М. Стельмах);

Ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди) див. ки́дати;

Кипи́ть (закипа́є, скипа́є, скипа́ється) душа́ (се́рце) / закипі́ла (скипі́ла, скипі́лася) душа́ <�Закипі́ло (скипі́ло, скипі́лося) се́рце> див. душа́;

Кі́шки (коти́) шкребу́ть (скребу́ть, скубу́ться, шкребу́ться) в (по) душі́ (на (в) се́рці) див. кі́шка;

Коха́ти (люби́ти) [ці́лим] се́рцем див. коха́ти;

(33) Кра́яти на шматки́ се́рце (д) див. кра́яти;

(34) Кра́яти ноже́м по се́рці (д) див. кра́яти;

Кра́яти (рі́зати, розрива́ти, шматува́ти і т. ін.) / розкра́яти (розрі́зати, розірва́ти, розшматува́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу, гру́ди) див. кра́яти;

Крива́вити се́рце (ду́шу) див. крива́вити;

(35) Крива́виться се́рце (душа́) чиє (чия), у кого і без дод. – хто-небудь мучиться, страждає.

І кривавиться серце, читаючи повість вашу, гуцули, .. повість боротьби вашої (Г. Хоткевич);

Її душа кривавилася, мов покалічена (О. Кобилянська);

Крик (ле́мент) душі́ (се́рця) див. крик¹;

Кри́хітка се́рця див. кри́хітка;

Кров се́рця див. кров;

(36) Кров точи́ло з се́рця (д) див. точи́ти²; Кро́в'ю се́рця див. кров;

Куса́ти за се́рце див. куса́ти;

Ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) див. ле́гко;

Лежа́ти [важки́м] ка́менем (тягаре́м) на се́рці (на душі́) див. лежа́ти;

Лежа́ти на душі́ (на се́рці) див. лежа́ти;

Ли́нути (вита́ти, леті́ти) / поли́нути (полеті́ти) ду́мкою (думка́ми, ду́мою, рідше в ду́мці, мрі́ями, се́рцем) див. ли́нути;

Ли́цар се́рця див. ли́цар;

Лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) див. лоскота́ти;

Лу́снути зі зло́сті (з се́рця) див. лу́снути;

Ма́ти Бо́га [в се́рці (в душі́, в животі́ і т. ін.)] див. ма́ти²;

Ма́ти м'яке́ се́рце див. ма́ти²;

Ма́ти на се́рці див. ма́ти²;

Ма́ти се́рце див. ма́ти²;

Ма́ти се́рце з пе́рцем див. ма́ти²;

(37) Ма́ти хоч тро́хи се́рця (д) див. ма́ти²; Ма́ти Христа́ в душі́ (в се́рці) див. ма́ти²;

Ми́лий се́рцю див. ми́лий;

Млі́ти (умліва́ти) душе́ю (се́рцем) див. млі́ти;

(38) Мло́їти / замло́їти під се́рцем – викликати приємні відчуття.

Ніч яка, господи, ясная, зоряна... Від цих слів приємно замлоїло під серцем (І. Білик);

Му́ка (му́ки) се́рця; Серде́чна му́ка; Серде́чні му́ки див. му́ка;

(39) Му́лити на се́рце (д) див. му́ляти;

(40) Му́лити на се́рці (д) див. му́ляти;

Му́лько на се́рці див. му́лько;

Му́ляти (му́лити) на се́рці (на душі́, се́рце, ду́шу) див. му́ляти;

Му́чити (ра́нити, терза́ти) се́рце (ду́шу) див. му́чити;

М'яки́й се́рцем див. м'яки́й;

Наверта́ти / наверну́ти се́рце див. наверта́ти;

Надрива́ти / надірва́ти се́рце (ду́шу) див. надрива́ти;

На душі́ (на се́рці) га́рно див. га́рно;

Накипа́ти / накипі́ти на душі́ (у душі́, на се́рці, у се́рці, ко́ло се́рця) див. накипа́ти;

Наляга́ти / налягти́ на се́рце див. наляга́ти;

На [са́мому] дні (де́нці́) душі́ (се́рця) див. дно;

(41) На се́рце ка́мінь ля́же (д) див. ка́мінь;

На се́рце мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто ка́мінь наверну́в див. хто¹;

На се́рці (за печі́нку) шкря́бає див. шкря́бати;

На се́рці кипи́ть див. кипі́ти;

На се́рці ра́дісно (ра́дість); Ра́дісно на се́рці див. ра́дісно;

На се́рці тя́жко див. тя́жко;

Наставля́ти / наста́вити ніж на се́рце див. наставля́ти¹;

На́че (мов, як і т. ін.) ноже́м полосну́ти по се́рцю див. полосну́ти;

Неве́село на се́рці див. неве́село;

Нема́є (нема́) Бо́га у се́рці (в душі́, в животі́) див. нема́;

Не ма́ти Бо́га в душі́ (в се́рці, в животі́) див. ма́ти²;

Не ма́ти се́рця див. ма́ти²;

Не наверта́ється се́рце див. наверта́тися;

Нести́ тяга́р у се́рці див. нести́;

Не схо́дить ту́га з се́рця див. схо́дити;

Ні́вечити се́рце див. ні́вечити;

(42) Німі́є се́рце (душа́) – хто-небудь дуже переживає, хвилюється у зв'язку з чимсь.

Замерзли груди в бідняка, Душа німіла з переляку (П. Грабовський);

Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (П. Колесник);

Ноже́м по се́рцю див. ніж¹;

Носи́ти в (на) се́рці див. носи́ти;

Нутро́м (се́рцем, душе́ю, рідко ду́хом) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти див. чу́ти;

Обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.) див. обгорта́ти;

(43) Обли́те кро́в'ю се́рце; Обли́ти / облива́ти [своє́] се́рце кро́в'ю див. облива́ти;

Обрива́ється / обірва́лося (обі́рве́ться) се́рце див. обрива́тися¹;

Оволодіва́ти / оволоді́ти свої́м се́рцем див. оволодіва́ти;

Охолоди́ти (остуди́ти) се́рце (го́лову, ду́шу і т. ін.) див. охоло́джувати;

(44) Палке́ се́рце (се́рденько) – те саме, що Палка́ голова́ (голі́вка) (див. голова́).

Я пригорну тебе до свого серденька, А воно ж палке, як жар (М. Старицький);

Палки́й се́рцем див. палки́й;

Па́м'ять се́рця див. па́м'ять;

Пекти́ [аж] до живо́го [се́рця] див. пекти́;

Пекти́ ду́шу (се́рце) див. пекти́;

Переверта́ти / переверну́ти [всю] ду́шу ([все] се́рце) див. переверта́ти;

Передчува́ти се́рцем див. передчува́ти;

Переїда́ти / переї́сти се́рце див. переїда́ти;

Перемага́ти / перемогти́ себе́ (своє́ се́рце) див. перемага́ти;

(45) Переста́ло би́тися се́рце чиє, у кого і без дод.:

а) хто-небудь помер.

Перестало битися чуле серце Віщого Бояна [М. Лисенка], що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Панас Мирний);

б) хто-небудь завмер, заціпенів від страху, переляку.

Мов вритий, став опришок... серце перестало битися... “Що се? ... Хто се?..” (Г. Хоткевич);

Перетлі́ти (переболі́ти, перемлі́ти) душе́ю (се́рцем) див. перетліва́ти;

Печа́лити се́рце (се́рденько) див. печа́лити;

Підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) див. підбира́ти;

Пойня́ти (поня́ти) се́рце див. пойма́ти;

Покла́вши ру́ку на се́рце див. покла́сти¹;

Покла́сти в се́рці (до се́рця) див. покла́сти¹;

Покла́сти ру́ку на се́рце див. покла́сти¹;

Покопирса́тися в душі́ (у се́рці) див. покопирса́тися;

Покоря́ти / покори́ти се́рце див. покоря́ти;

Полони́ти се́рце див. полони́ти;

Помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (се́рцем) див. помлі́ти;

Пора́дувати се́рце див. пора́дувати;

Порива́ння душі́ (се́рця) див. порива́ння²;

Порива́ти [аж] до живо́го се́рця див. порива́ти³;

Порива́ти за се́рце див. порива́ти³;

По́рожньо в душі́ (на душі́, в се́рці) див. по́рожньо;

Поро́жня душа́ <�Поро́жнє се́рце> див. душа́;

Посвітлі́шало (поле́гшало) на душі́ (на се́рці) див. посвітлі́шати;

(46) По се́рцю; до се́рця кому – кому-небудь хтось або щось подобається, підходить.

Еней був тяжко не по серцю Юноні, – все її гнівив (І. Котляревський);

Почував себе [Дорош] збудженим і трохи схвильованим від того, .. що немає вже військової служби, .. яка ніколи не була йому до серця (Григорій Тютюнник);

Потаї́ти се́рце від (од) див. потаї́ти;

Потура́ти се́рцю (се́рцеві) див. потура́ти;

Почува́ти / почу́ти се́рцем див. почува́ти;

Пошматува́ти се́рце (ду́шу) див. пошматува́ти;

Приверну́ти се́рце див. приверта́ти;

Прийма́ти / прийня́ти се́рцем (до се́рця) див. прийма́ти;

Прийня́ти в се́рце (в ду́шу) див. прийма́ти;

Прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) див. прихо́дитися;

Прили́пнути (прикипі́ти) [всім] се́рцем ([усіє́ю] душе́ю) див. прилипа́ти;

(47) Прилягти́ до се́рця (д) див. припада́ти;

Прилягти́ [ці́лим] се́рцем див. приляга́ти;

Припа́сти (прийти́ся, приста́ти, рідко прилягти́) / припада́ти (прихо́дитися) до се́рця (до душі́) див. припада́ти;

Припа́сти се́рцем див. припада́ти;

Припе́рчувати / приперчи́ти се́рце див. припе́рчувати;

Прирости́ до се́рця див. прироста́ти;

Притиска́ти / прити́снути до се́рця див. притиска́ти;

Притяга́ти (притя́гувати) / притягну́ти (притягти́) се́рце до се́бе див. притяга́ти;

Прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) див. прихиля́ти;

Пройма́ти / пройня́ти се́рце (ду́шу) <�Пройма́ти / пройня́ти аж до [са́мого] се́рця (до [са́мої] душі́)> див. пройма́ти;

(48) Прокида́ється / проки́нулося се́рце у кого, чиє (чия) – хто-небудь знову відчуває інтерес до життя.

В неї прокинулось ще раз серце, прокинулось кохання до Ястшембського (І. Нечуй-Левицький);

А серце моє кидається, кидається! .. Се ж воно прокидається! Се ж воно оживає! Нащо він стривожив його? (Ганна Барвінок);

Проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) до се́рця див. проклада́ти;

Проне́сти в се́рці див. проно́сити;

Пропіка́ти / пропекти́ до се́рця див. пропіка́ти;

Пропонува́ти / запропонува́ти ру́ку [і (й) се́рце] див. пропонува́ти;

Про́сти́й се́рцем див. про́сти́й;

(49) Протопта́ти дорі́жку до се́рця (д) див. топта́ти;

Прохоло́ло (прохоло́не, охоло́ло, охоло́не) се́рце див. прохоло́нути;

Прошива́ти / проши́ти се́рце (ду́шу, мо́зок) див. прошива́ти;

П'явки́ (п'я́вка) ссуть (ссе) за се́рце (під се́рцем) див. п'я́вка;

Рва́ти (роздира́ти) / порва́ти (розде́рти) ду́шу (се́рце) [на шматки́ (по шматка́х)] див. рва́ти;

(50) Різону́ти по се́рцю (д) див. кра́яти;

Розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) див. розбива́ти;

(51) Розби́лося се́рце у кого, чиє і без дод. – хто-небудь став нещасним, зазнав краху, невдачі в чому-небудь.

Розбилось серце, знемилів світ. Зів'яв навіки надії цвіт. Пречиста Мати, прийми мене (Переклад М. Лукаша);

Розби́лося се́рде́нько.

Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось Серденько щире моє (І. Манжура);

Розби́те се́рце.

Так молодіж наша: зрости не успіє Та по-молодецьки на світі пожити, Дивись, а у нього волосся сивіє, Поглянь, вже у нього і серце розбите (М. Коцюбинський);

(52) Розби́теє се́рце (д) див. розбива́ти;

Розвору́шувати / розворуши́ти ду́шу (се́рце) див. розвору́шувати;

(53) Роз'ї́сти се́рце (д) див. переїда́ти;

Розкрива́ється / розкри́лася ду́ша (се́рце) див. душа́;

(54) Розкрива́ється / розкри́лося (розкри́ється) се́рце чиє, у кого – те саме, що Розкрива́ється / розкри́лася (розкри́ється) ду́ша (див. душа).

– Любиш землю? – А хіба її можна не любити? – враз .. неждано розкрилася замкнута душа підлітка (М. Стельмах);

(55) Розм'я́кло (пом'я́кшало) се́рце у кого – хто-небудь розчулився, став добрим, лагідним.

Сіла сердешна мати кінець столу да [та] так же то гірко почала плакати, що й старе запорозьке серце трохи пом'якшало (П. Куліш);

Розм'я́кшувати / розм'якши́ти се́рце див. розм'я́кшувати;

Розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) див. розпира́ти;

Розпіка́ти / розпекти́ ду́шу (се́рце) див. розпіка́ти;

Розпуска́ти / розпусти́ти себе́ (свої́ не́рви, своє́ се́рце і т. ін.) див. розпуска́ти;

Розра́яти се́рце (ду́шу) див. розра́ювати;

Розтра́влювати (розвере́джувати) / розтрави́ти (розвереди́ти) ду́шу (се́рце) див. розтравля́ти;

(56) Се́рце [аж] сто́гне (стогна́ло) – те саме, що Душа́ [аж] сто́гне (стогна́ла) (див. душа́).

Ярина могилу на грядці копала. А сліз не було.., Лиш серце від болю стогнало, гуло (П. Воронько);

(57) Се́рце бере́ / взяло́ на кого – хто-небудь сердиться, гнівається на кого-небудь.

Іноді ні з того, ні з сього візьме його таке серце на Ясочку, що так взяв би та спідтишка й садонув би під “микитки” (С. Васильченко);

(58) Се́рце б'є́ться [в гру́дях] – (чиє, у кого і без дод.) хто-небудь живе заради когось або чимсь.

Хіба серце б'ється не для неї?.. І чому вона не птиця? Чому в неї не виросли крила? (Панас Мирний);

Гіркою образою билося серце у Галі (Панас Мирний);

(59) Се́рце (душа́) відпочива́є / відпочи́не чиє, у кого – хто-небудь заспокоюється, перестає тривожитися, хвилюватися.

І умитеє сльозами Серце одпочине І полине із чужини На свою країну (Т. Шевченко);

Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Т. Шевченко);

(60) Се́рце відта́ло у кого і без дод. – хто-небудь перестав гніватися, сердитися, ображатися на когось.

Сльози забриніли, І серце враз відтало аж до дна... (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

(61) Се́рце вогне́м узяло́ся (ві́зьметься) чиє, у кого – когось охоплює сильне почуття.

Після крадіжки [коней] він аж плакав з жалю й зо злості. І досі як згадає, то так серце вогнем і візьметься (Б. Грінченко);

(62) Се́рце впа́ло до п'ят <�Се́рце опини́лося в п'я́тах> у кого і без дод. – хто-небудь дуже злякався через щось.

– Ану, раб Божий, постав ослона й лягай! – сказав [дяк] спокійно, з притиском, так що в хлопців серце миттю опинилося в п'ятах (Василь Шевчук);

Ступившиубік, зачепив кота. Шалений вереск підкинув його на місці, серце впало до п'ят (О. Бердник);

(63) Се́рце в'я́не чиє, у кого, кому і без дод.:

а) хто-небудь переживає, непокоїться.

Розсердився, розгнівався Мій милий на мене, А як гляне, серце в'яне І в нього і в мене (Укр.. лір. пісні);

Що ж маю вашому братові казати? – Кажіть йому, що дуже мені жалко і його, і діток, і серце моє в'яне, .. а вже до його не вернусь! (Марко Вовчок);

Хто йде, хто їде – на темницю гляне. Холодний погляд!.. Ох, як серце в'яне (Леся Українка);

б) хто-небудь захоплений, розчулений кимсь.

В'яне серце моє од щасливих очей (В. Сосюра);

Олег не шкодував грошей, і в Наталки в'яло серце – ото щедрий (Є. Куртяк);

(64) Се́рце (душа́) пала́є (палахти́ть) у кого і без дод. – хто-небудь дуже щасливий, переживає сильне почуття, пристрасть і т. ін.

Я відчуваю, що серце палає, пломеніє, хочеться одного: щоб повторився, щоб був вічним той сон (Ю. Збанацький);

Серце в його [Чіпки] вило; душа палала... (Панас Мирний);

Не згасне, в кого палахтить душа, не в'яне, в кого розів'ється в цвіт (Уляна Кравченко);

(65) Се́рце заговори́ло чиє, у кого – у когось пробудилося почуття кохання.

Ні одна людина не обіймала її на світі .. А тут – пригортають її так, пестять .. Не диво, що серце її заговорило (Панас Мирний);

(66) Се́рце захоло́нуло (захоло́ло) чиє, у кого – когось охопив страх, пройняла тривога.

Хвиля перекочувалась через чорне плисковате днище, серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді, видувалося на воді лахміття (Ю. Яновський);

(67) Се́рце з во́ску у кого, чиє – хтось дуже легко піддається якомусь почуттю, потягові тощо.

– У мене мабуть серце з воску – як побачу кого вродливого – так і заколотиться (Панас Мирний);

(68) Се́рце з пе́рцем – хто-небудь з непокірним, запальним характером.

– Я люблю, щоб дівчина була трохи криклива, щоб мала серце з перцем, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький);

(69) Се́рце з се́рцем розмовля́є (розмовля́ло і т. ін.) – хтось із кимсь легко розуміється (розумівся), відчуває (відчував) душевну близькість, щирість взаємин.

Здається, ми з Улитою не розмовляли словами, а тільки серце розмовляло з серцем (Ганна Барвінок);

(70) Се́рце йо́йкнуло – завмерло, стиснулося від страху.

Механікове серце йойкнуло і провалилося у шлунок – він зрозумів, що лежить (А. Крижанівський);

Від того рику затремтіла земля, забряжчали шибки і йойкнуло серце (М. Коцюбинський);

(71) Се́рце ка́же (каза́ло, підка́зує і т. ін.) / ска́же (сказа́ло, підказа́ло і т. ін.) що кому – хтось інтуїтивно відчуває (відчував, відчув, відчує) що-небудь.

Уста говорять “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” (Леся Українка);

Не гультіпака [Чіпка]..! – казало їй серце... (Панас Мирний);

Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце (М. Коцюбинський);

(72) Се́рце ка́менем лежи́ть у кого, кому – Хто-небудь тяжко пережмває з приводу чогось.

– Перестаньте, мамо, – сказав [Михайло]. Мені й так серце каменем лежить (О. Кобилянська);

(73) Се́рце кам'яні́є (камені́є) / скам'яні́ло (скамені́ло) чиє у кого – хтось стає (став) байдужим, нечулим.

– Може, і я був трохи черствий: від праці й клопоту кам'яніє наше чоловіче серце... (М. Старицький);

Серцем чуєш якесь лихо, а назвати його не вмієш, .. і страх обіймає, аж волосся на голові підіймається, серце каменіє (Панас Мирний);

Кам'яніли ноги, кам'яніло серце, голова наливалася важким оловом... (О. Донченко);

Скаменіло моє серце, Хоч і м'якше не було (С. Руданський);

В сестри ж нашої скам'яніло серце, і не бачить вона та й знати не хоче моєї печалі... (Валерій Шевчук);

(74) Се́рце мовчи́ть у кого, чиє – хтось залишається байдужим, не відчуває потягу до кого-небудь.

Сумна [Маруся], бо серце ще мовчить, Не просить, мабуть, ще кохання (М. Коцюбинський);

(75) Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ (поросло́ і т. ін.) / оброста́є (пороста́є і т. ін.) у кого, чиє – хтось став байдужим, бездушним.

[Дмитро:] Ви Ольгу не тримайте... Погляньте навколо, придивіться... Це страшно, коли серце обростає мохом (М. Зарудний);

Коли б могли Вони збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом поросли .. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова... (Леся Українка);

(76) Се́рце мре (завмира́є, замира́є, замира́ло) / завме́рло (заме́рло) у кого, чиє і без дод. – хто-небудь дуже хвилюється, відчуває раптовий переляк, страх, тривогу і т. ін.

Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє, Вітер віє, не вертає, Серце з жалю замирає (з народної пісні);

Вона підійшла до її дверей і постукала. Серце в неї замирало... (Б. Грінченко);

Серце її [Марини] замирало страхом за долю братів по крові й по вірі та рвалося полетіти туди, де точилася гаряча козацька кров за волю рідної України (А. Кащенко);

Впізнала [Єлька] його [Миколу], і серце завмерло, а він ішов понурий, задуманий, під ноги дививсь (О. Гончар);

Ось нестямний ґвалт, регіт, плесканина в руки піднялися з другої хати. У Василя серце замерло (Панас Мирний);

Се́рцем розумі́ти див. розумі́ти;

Се́рцем (се́рде́ньком) прийня́ти див. прийма́ти;

(77) Се́рце набіга́ на кого, у кого – хто-небудь сердиться, гнівається на когось.

Він чоловік нічого, а так на його [нього] іноді серце набіга (Сл. Б. Грінченка);

(78) Се́рце не ка́мінь у кого, чиє – можна вплинути на когось, домогтися доброзичливості, прихильності.

Серце не камінь: таки все одно на другого оглянеться (Номис);

[Лікар:] Дівоче серце не камінь (Леся Українка);

(79) Се́рце не прийма́є кого – хто-небудь відчуває відразу до когось, не може полюбити когось.

– Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами... (Марко Вовчок);

– Мати скребе голову: женись тай женись! .. дівчат мені рає... Та не приймає їх моє серце... (Панас Мирний);

(80) Се́рце (душа́) ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.) чиє (чия), у кого і без дод. – хто-небудь дуже переживає, страждає.

“Господи! Де ж се вона ділася!..” Ниє-омліває материне серце (Панас Мирний);

Бридко йому було на душі, серце нило... Та – нічого, казав собі, все минеться, вляжеться (Є. Гуцало);

– Думати? Се ти думатимеш, коли в мене серце тліє! (Марко Вовчок);

Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (П. Колесник);

– Мамочко, на ось краплі свої випий, – підійшла з чашечкою в руках Настя. – Може, тобі краще стане, – а в самої болем нила душа (І. Цюпа);

(81) Се́рце ну́диться (ну́дилося) у кого, чиє – хтось нудьгує (нудьгував).

Уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа якось скніла, серце нудилося... (Панас Мирний);

(82) Се́рце обкипа́є (закипа́є, окипа́є і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, окипі́ло і т. ін.) кро́в'ю (сукрова́тою, смоло́ю, ва́ром і т. ін.) у кого, чиє і без дод. – хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає.

У неї серце обкипає кров'ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний);

Серце її обливалося кров'ю, сльози заливали очі (М. Коцюбинський);

Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров'ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський);

– Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе... А в мене серце кров'ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков);

[Маруся:] “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров'ю обіллється... Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький);

Серце сукроватою обкипіло [обкипіло] І в болістях своїх зотліло й заніміло (П. Куліш);

За твою усяку хибу, Кожен погляд, кожен рух Серце варом обкипає І стискає в грудях дух (Дніпрова Чайка);

Се́рце обросло́ (поросло́) мо́хом див. оброста́ти;

(83) Се́рце па́дає (обрива́ється) / впа́ло (обірва́лося) у кого, чиє і без дод. – хто-небудь завмирає від раптового переляку, тривоги і т. ін.

Я прислухавсь. Найменший шелест або стук – і моє серце падає (М. Коцюбинський);

Павло побачив .. пробоїну і серце його впало (І. Багмут);

Він не пам'ятає, як відчинив двері .. Назустріч холодне, незнайоме обличчя чужої жінки. .. Серце обірвалося (О. Донченко);

Тимкові почулося, ніби його хтось покликав. Оглянувся і побачив Солов'я. Серце обірвалося: “Ну, так і є – до командира!” (Ю. Збанацький);

(84) Се́рце поверта́ється / поверну́лося:

а) (чиє, до кого) хто-небудь починає прихильно ставитися, відчувати симпатію, любов до когось (перев. після якогось непорозуміння, незлагоди, сварки і т. ін.).

Ні, не таким було кохання його [Данила] до дівчини. Її серце вже поверталося до Нечуйвітра, коли Данило побачив Галину (М. Стельмах);

б) (тільки док.);

Се́рце поверну́лося у кого хто-небудь перейнявся співчуттям, жалем до когось.

Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид страшний, грізний. У матері аж серце боляче повернулося од того виду страшного (Панас Мирний);

(85) Се́рце пони́ло у кого – хто-небудь відчув жаль, тугу і т. ін. за ким-, чим-небудь.

Болять карі очі, серденько понило. Як не бачу миленького, і діло не мило! (П. Чубинський);

(86) Се́рце приверта́ється (го́рнеться, пригорта́ється, хи́литься, схиля́ється і т. ін.) / приверну́лося (пригорну́лося, схили́лося і т. ін.) кого, чиє до кого і без дод. – хто-небудь відчуває потяг, симпатію, любов до когось.

Приверталось її серце до Романа (М. Стельмах);

– Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться (Марко Вовчок);

[Мар'яна:] Та воно якось і кохать простого парубка не пристало тепер, до козаків скорій [скоріше] серце схиляється (С. Васильченко);

Серце ж моє не пригорнеться до тебе, Петрусю, очі не зглянуться (Ганна Барвінок);

– Трапляється часом, що;

Серце до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Марко Вовчок);

(87) Се́рце приста́ло чиє, до кого – чого і без дод. – те саме, що Душа́ (рідко ду́шка) приста́ла (див. душа́);

(88) Се́рце пройма́ється (пройма́лося і т. ін.) / пройняло́ся і т. ін.:

а) про глибоке враження, зворушення.

Бачив він [Т. Шевченко].., як його рідні брати та сестри конали на панщині в неволі... Великим жалем та болем проймалося його гаряче серце (Панас Мирний);

б) про сильне, але неприємне відчуття, почуття.

Холодом проймалася душа дівоча, серце краялось від болю й жалощів (А. Шиян);

“Хто він?” шпигає глуха думка в Джавадова. Серце враз проймається колючим холодом (О. Донченко);

(89) Се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без дод. – хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує.

[Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка);

Все я бачив; Од усього серце надривалось, – І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів);

З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський);

Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко);

(90) Се́рце розпука́є – з'являється великий душевний біль, гнітить страждання.

Хто ж за мене спогадає? Як подумаю за сеє, З жалю серце розпукає (С. Руданський);

(91) Се́рце (се́рденько) боли́ть / заболі́ло (зболі́ло, наболі́ло) чиє, у кого і без дод. – хто-небудь тяжко переживає з якогось приводу, уболіває, тривожиться за кого-, що-небудь.

Дітки плачуть, а в матері серце болить (Номис);

Серце болить, коли глянеш, як воно [зерно] гине все, перестоює (В. Кучер);

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього (М. Коцюбинський);

– Панна Анельо, моя дорога ви, моя кохана .. Я змучивсь .. у мене душа зболіла (М. Коцюбинський);

Місяць в хмари закотився, Та й стало темненько. Чого ж Петро зажурився, І болить серденько (П. Гулак-Артемовський);

(92) Се́рце (се́рде́нько) розі́б'є́ться / розби́лося – з'явиться (з'явилося) тяжке душевне переживання, відчай, безнадія.

Розіб'ється темнеє серце, Кохання розіб'є його (Леся Українка);

Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось – Серденько щире моє (І. Манжура);

(93) Се́рце (се́рде́нько) спочи́не (спочи́ло і т. ін.) – хто-небудь знайде (знайшов) душевний спокій, заспокоїться (заспокоївся).

Згадаймо! може, серце Хоч трохи спочине (Т. Шевченко);

Думка спить і серденько спочило; Я дивлюсь на обличчя твоє; Тихе море спокою навчило Невгамовнеє серце моє... (Леся Українка);

(94) Се́рце (серде́нько) та́не (та́нуло) чиє, рідко в кому – хтось розчулюється, мліє.

[Поет (З болем):] Та гарні тії мрії. Такі хороші та знадні, аж тане серденько в мені! (Леся Українка);

Олімпіада Никанорівна любила красивих людей, а Чумак виявився якраз таким парубком, перед якими в молодості тануло її серце (Ю. Збанацький); (95) Се́рце (се́рденько) чу́є (чу́ло) – про передчуття чогось, віщування, здогад, що ґрунтується на інтуїції.

Чорний ворон не добро Дівчині віщує! Лихо в душу залягло, Лихо серце чує (Л. Боровиковський);

– Королівно, ясна панно, чує серце, що загину, – хто ж вас буде боронити від неслави, поговору? (Леся Українка);

Серце її чуло, що тут щось не так, що справедливість не на батьковому боці, що Септар не має за собою вини (М. Коцюбинський); (96) Се́рце (се́рденько) як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без дод. – хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін.

Лежать груші – тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар);

Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах);

[Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький);

Яким лопаточку в руки – і давай рити. А Ольга ніби непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник);

(97) Се́рце скипа́є / скипі́ло в кому, в кого, чиє – хтось перебуває в стані великого душевного напруження, надзвичайного збудження, зумовленому сильним гнівом, обуренням і т. ін.

[Єгиптянин:] Ти, слухай-но, не гнівайся на мене, воно, я знаю, не годиться битись, але скипіло серце (Леся Українка);

– Я так і обімліла. Відьма, це ж вона – відьма! Скипіло моє серце (М. Коцюбинський);

– Той гайдамака ще одно сказав мені, таке, що в мені аж кров скипіла (І. Франко);

Душа його .. скипалась від болю й досади (О. Гончар);

Кров скипалася мені на саму думку, що таке можна про мене сказати (Я. Гримайло);

(98) Се́рце со́хне чиє, у кого, за ким і без дод. – хто-небудь томиться, знемагає від кохання.

Та минали дні і ночі, минали місяці, а той, за ким сохло її серце, не з'являвся перед батьківський двір (Д. Бедзик);

(99) Се́рце спить (спа́ло) чиє, у кого – хтось залишається (залишався) байдужим.

Вона молилась більше з обов'язку, її думка притому мовчала, її серце спало (Леся Українка);

(100) Се́рце сти́гне (холо́не) / прохоло́ло (охоло́ло) чиє, у кого і без дод.:

а) у кого-небудь зменшилася сила вияву якихось почуттів (кохання, ненависті і т. ін.).

Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, образи швидко холонуть (Панас Мирний);

Я почула, що моє серце вже прохололо, перестало ненавидіти його... (Ганна Барвінок);

Перші, кажуть, любощі – дурниця .. А прохолоне серце, підуть докори та перекори (Панас Мирний);

б) кому-небудь дуже страшно, боязко.

Маруся похолола... Чула, як стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах перетряс нею цілою (Г. Хоткевич);

(101) Се́рце стиска́ється (сти́скується) / сти́слося (сти́снулося) у кого, чиє, кому і без дод. – хто-небудь тривожиться, хвилюється, відчуває неспокій за когось.

Коли згадую про нього, стискається серце (М. Коцюбинський);

Чує [Роман], як стискається в нього серце з жалю до матері (М. Стельмах);

Борисові на цей вид серце стиснулося в грудях. Пригадав собі Марусю. Чи жива вона? (Б. Лепкий);

Серце мені стиснулося: он вони – рідні Карпати! (І. Муратов);

(102) Се́рце те́нькає / те́нькнуло в кого, кому і без дод. – хто-небудь починає дуже хвилюватися, тривожитися з приводу чого-небудь.

Тітка Мокрина, хоч в самої тенькає серце, може заспокоювати та вговоряти (Марко Вовчок);

“Господи, що ж він зробив” .. Левко зупинявся на дорозі, відчуваючи, як серце тенькало (М. Стельмах);

Він навіть не пам'ятав, чи попрощалася Галка. Отямився, коли вона поминула третій поверх. Серце йому тенькнуло (Ю. Мушкетик);

(103) Се́рце трі́скає (трі́скало) / трі́сне в кого, чиє – те саме, що Се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] (див. се́рце).

Матвій збоку дивився то на дочку, то на жінку, і серце його тріскало (Мирослав Ірчан);

(104) Се́рце угамува́лося у кого, чиє – хто-небудь перестав хвилюватися, заспокоївся.

Душа його стала на покої, та й серце трохи вгамувалося (Панас Мирний);

(105) Се́рце урва́лося чиє, у кого – хтось дуже злякався, стривожився.

Серце у Ганни урвалося, і тривога побігла млостю в ноги (Н. Рибак);

(106) Се́рце урива́ється (урива́лося) за ким – хтось дуже журиться, тужить за ким-небудь.

Хтомочко, мій дорогий, не знаю, як моє серце уривалося за тобою .. Буду просити, щобись відписував мені щотижня і не забував, господарю мій далекий... (О. Гончар);

(107) Се́рце учува́є / учу́ло – хто-небудь помічає (помітив) щось, здогадується про щось підсвідомо, інтуїтивно; (108) Серця́ б'ю́ться в унісо́н чиї, у кого – існує повне взаєморозуміння між ким-небудь; хтось діє, відчуває, мислить так, як інший, інші.

Два народні генії [А. Олдрідж і Т. Шевченко], що розмовляли різними мовами, чудесно розуміли один одного й без перекладача, бо серця їхні билися в унісон (з публіц. літ.);

Громові вибухи фугасок по той бік річки раз у раз свідчили, що й на літаках б'ються чиїсь напружені серця в унісон серцям наземних військ (О. Гончар);

Сиді́ти боля́чкою на се́рці див. сиді́ти;

Скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р див. скида́ти;

Сколихну́ти ду́шу (се́рце) див. сколихну́ти;

Скрипі́ти се́рцем див. скрипі́ти;

Скріпи́ти (скріпи́вши) се́рце див. скрі́плювати;

Скру́ха се́рця див. скру́ха;

Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (за се́рце, під грудьми́) див. смокта́ти;

(109) Спопелі́лий се́рцем (д) див. спопелі́ти;

Спопелі́ти се́рцем див. спопелі́ти;

(110) Спопеля́ється (спопели́лося) се́рце у кого і без. дод. – хто-небудь зазнає великих душевних страждань.

Сліз нема, тому що коли спопелиться все серце від муки – висихають і сльози у тому вогні (З. Тулуб);

Спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́) див. спопеля́ти;

Сса́ти ду́шу ([за] се́рце) див. сса́ти;

(111) Сса́ти за се́рце (д) див. сса́ти;

Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути се́рце див. стиска́ти;

(112) Сти́снути за се́рце (д) див. стиска́ти;

(113) Сти́снути ко́ло се́рця (д) див. стиска́ти;

Стри́мувати / стри́мати се́рце див. стри́мувати;

Суши́ти / ви́сушити се́рце (се́рденько) див. суши́ти;

Схили́ти се́рце див. схиля́ти;

Схова́ти у се́рці див. схова́ти;

Таї́ти в (на) душі́ (в (на) се́рці) див. таї́ти;

Так і прикипі́ти до се́рця див. прикипа́ти;

(114) Та́не се́рце чиє, у кого і без дод. – хто-небудь сповнюється приємними почуттями, піддаючись впливові когось, чогось приємного.

Олімпіада Никанорівна любила красивих людей, а Чумак виявився якраз таким парубком, перед якими в молодості тануло її серце (Ю. Збанацький);

Те́нькати / те́нькнути (зате́нькати) в се́рці (в гру́дях) див. те́нькати;

Теплі́шає / потеплі́шало (потеплі́ло) на (в) душі́ (на се́рці) <[Стає́ / ста́ло] те́пло (теплі́ше) на (в) душі́ (на се́рці)> див. теплі́шати;

Те́рпне се́рце див. те́рпнути;

Ті́шити (весели́ти) / поті́шити (розвесели́ти) се́рце (ду́шу) див. ті́шити;

Торка́ти / торкну́ти ду́шу (се́рце) див. торка́ти;

Точи́ти ду́шу (се́рце) див. точи́ти¹;

Точи́ти кров з се́рця див. точи́ти²;

Трима́ти в се́рці (в душі́) див. трима́ти;

Ту́га на се́рці див. ту́га;

(115) Тьо́хкає се́рце чиє, у кого, рідше до кого і без дод. – хтось сповнений почуттям кохання.

І дівчата, і хлопці не йдуть разом, але то лише так для людського ока. У дійсності вони чують себе і душею, і серцем, вони одна цілість, особливо коли котрась чи котрийсь має отам в тому гурті когось, до кого тьохкає серце (У. Самчук);

Тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) див. тяга́р;

Тяжки́й (важки́й) ка́мінь ліг (упа́в, звали́вся) на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) див. ка́мінь;

Угамува́ти се́рце своє́ див. угамо́вувати;

У глибині́ (рідше в глиби́нах) душі́ (се́рця) див. глибина́;

Ужали́ти в се́рце див. ужали́ти;

Узяло́ за се́рце див. узя́ти;

Узя́ти се́рце див. узя́ти;

Уколупа́в (улупи́в) би се́рця [свого́] див. уколу́пувати;

Уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця див. уколу́пувати;

Упада́ти се́рцем див. упада́ти¹;

(116) У са́ме се́рце, зі сл. вража́ти, хвилюва́ти і под. – дуже сильно, надзвичайно.

В кожному його слові було стільки сили, .. що натовп, вражений в саме серце, застиг (О. Довженко);

З одного червоноармійця сповзла шинель, і жовтий лоб, неприродно випуклий і кістлявий, вразив комбрига в саме серце (Ю. Бедзик);

Усіма́ фі́брами душі́ (се́рця, істо́ти і т. ін.) див. фі́бра;

(117) У стук се́рце сту́кає (сту́кало) – дуже б'ється (билося) серце.

Очі заплющила [Варка] – болем їй голова боліла, у стук серце стукало (Марко Вовчок);

Ути́шити (вти́шити) се́рце див. ути́шувати;

Утіша́ти / уті́шити се́рце див. утіша́ти;

Утри́мувати / утри́мати се́рце див. утри́мувати¹;

Ухопи́ти за се́рце див. ухо́плювати;

Учува́ти / учу́ти се́рцем див. учува́ти;

Ущеми́ти [за] се́рце див. уще́млювати;

[Холо́дна] жа́ба сиди́ть під се́рцем див. жа́ба¹;

(118) Холо́дне се́рце в кого – хто-небудь позбавлений запалу, пристрасті.

Єремія багато бачив паннів [панн], багато гарних, навіть красунь переглядів він на своєму віку, але жодна з них не припала йому до вподоби. Він вже боявсь, що в його серце холодне, нікого не може любити правдивим коханням (І. Нечуй-Левицький);

(119) Хопи́ти за се́рце – те саме, що Ухопи́ти за се́рце (див. ухопи́ти).

Мендлева похвала хопили його за серце (І. Франко);

Черв'я́к то́чить се́рце див. черв'я́к;

(120) Черстве́ се́рце – те саме, що Черства́ душа́ (див. душа́).

– Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (І. Нечуй-Левицький);

(121) Че́сне се́рце – те саме, що Че́сна душа́ (нату́ра) (див. душа́);

Чи́стий се́рцем див. чи́стий;

(122) Чи́стим се́рцем – щиро, з добрим наміром.

Чистим серцем Поблагословила [Ганна] Свого Марка... заплакала Й пішла за ворота (Т. Шевченко);

(123) Широ́ке се́рце – те саме, що Широ́ка душа́ (див. душа́).

Мабуть, мені доведеться читати самому. Оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє – Ні з ким поділити! (Т. Шевченко);

Шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) див. шкребти́;

Шпига́ти в се́рце див. шпига́ти;

Шпигну́ти в се́рце див. шпигну́ти;

Шпигону́ти в се́рце див. шпигону́ти;

Щи́ра (золота́) душа́ <�Щи́ре (золоте́) се́рце> див. душа́;

Щи́рою душе́ю <�Щи́рим се́рцем> див. душа́;

Як (мов, на́че і т. ін.) ноже́м по се́рцю полосну́ти див. полосну́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце) див. ка́мінь;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ші на се́рці шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́) див. ми́ша;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] ніж го́стрий у се́рце див. ніж¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м вколо́ти в [са́ме] се́рце див. вко́лювати;

Як (мо́в, ні́би і т. ін.) хто встроми́в (вгороди́в) ніж (ножа́, го́лку) в се́рце див. хто¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) хто різну́в (різону́в, кольну́в, шпигону́в і т. ін.) [ноже́м (серпо́м)] [у се́рце (по се́рцю)] див. хто¹;

Як (мов) п'явки́ за се́рце ссуть див. п'я́вка;

Я́три́ти (роз'я́трювати, роз'їда́ти і т. ін.) / роз'я́три́ти (роз'ї́сти) се́рце (ду́шу) див. я́три́ти;

Я́три́ти (роз'я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз'я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) [незаго́йну (да́вню)] ра́ну [в се́рці (в душі́)] див. я́три́ти.