1. Словник української мови Грінченка

сировий

Сирови́й, -а́, -е́

1) Сырой, влажный. Хоч сирової землі хватайсь. Ном. № 2081. Сирова гіллячка. Черк. у.

2) Не сваренный (о пищѣ). Сирова харч. Сухомятка, сухая, но вареная пища. Зміев. у.

3) О кожѣ: не выдѣланный. Ой я казала, що нагаєчка з паперу, а нагаєчка з сирового ременю. Чуб. V. 599.

4) О полотнѣ: невыбѣленный, небѣленный, суровый. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428.

5) Сирова жінка. Женщина послѣ родовъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сировий — сирови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сировий — (- полотно) не білений, грубий, (матеріял) не оброблений, (харч) СИРИЙ, (ремінь) сирицевий, не вичинений, (- дрова) мокрий, Р. ЖМ. крихкотілий Словник синонімів Караванського
  3. сировий — -а, -е. 1》 Грубий, небілений (про тканину, нитки і т. ін.). || Зробл. із грубої, небіленої тканини. 2》 Признач. для подальшої промислової обробки й виготовлення готового продукту; не до кінця оброблений. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сировий — СИРОВИ́Й, а́, е́. 1. Грубий, небілений (про тканину, нитки і т. ін.). Дуже змінився й батько. Постарів ніби чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок і босий (А. Словник української мови у 20 томах
  5. сировий — Сирови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сировий — СИРОВИ́Й, а́, е́. 1. Грубий, небілений (про тканину, нитки і т. ін.). Дуже змінився й батько. Постарів ніби чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок і босий (Головко, II, 1957, 409)... Словник української мови в 11 томах