сировий

СИРОВИ́Й, а́, е́.

1. Грубий, небілений (про тканину, нитки і т. ін.).

Дуже змінився й батько. Постарів ніби чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок і босий (Головко, II, 1957, 409);

Біля комори Марія ножем розрізує яблука-падалицю, нанизує ті кружальця на сирову нитку (Шиян, Баланда, 1957, 180);

// Зробл. із грубої, небіленої тканини.

Коли ж випадав вечір, вільний від нарядів, тоді, вишикувавшись у своїх сирових домотканих мундирах, геройське незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями (Гончар, II, 1959, 243);

Він був одягнутий у сирову сорочку з домотканого полотна, довгу до колін (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8).

2. Признач. для дальшої промислової обробки й виготовлення готового продукту; не до кінця оброблений.

Такі монополії найміцніші, коли захоплюються в одні руки всі джерела сирових матеріалів.. (Ленін, 27, 1972, 357);

Добуту з надр землі так звану сирову нафту, перше ніж направити споживачам, треба належним способом переробити (Нафта.., 1951, 14);

// перен. Не до кінця відшліфований, не оброблений як слід.

Роблячи їх [поправки], я мав на меті подати Вам.. лиш сировий матеріал, як ми умовились з Вами. Переглядаючи рукопис, Ви можете прийняти або одкинути їх (Коцюб., III, 1956, 370);

Весь історичний матеріал в романі [«Людолови» З. Тулуб] художньо трансформований, використаний як джерело, і майже ніде читач не відчуває його сировим, зайвим (Рад. літ-во, 12, 1965, 62).

3. Не варений, не смажений, не кип’ячений і т. ін.

— За що найнявся? — Сорок грошей, сировий харч .., дають рано води, а ввечері пити (Укр.. присл.., 1963, 87);

Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас з їх сизим блиском застиглого сала (Коцюб., II, 1955, 360);

Щавель знесла водиця,— Без борщу лишилась птиця. З того часу журавель Сировим жує щавель (Стельмах, Колосок.., 1959, 57).

4. Те саме, що сиром’я́тний.

Ой, я казала, що нагаєчка з паперу, а нагаєчка з сирового ременю (Чуб., V, 1874, 599);

Весь [побратим] потертий сировим ремінням, а крізь рани жовті кості світять (Л. Укр., І, 1951, 392).

5. Покритий або просякнутий вологою; вологий, вогкий, сирий.

Сировая ліщинонька, чом не гориш, тілько куришся..? (Чуб., V, 1874, 812);

Прибігає, нахилився, Побілів, змінився І на землю сировую Деревом звалився (Рудан., Тв., 1959, 47);

В шипінні сирової лозини вчувалась йому скарга хазяїв, що тратили в вогні не тільки хліб щоденний, а щось більше (Коцюб., І, 1955, 219).

6. розм., рідко. Із в’ялим, пухким тілом; крихкотілий.

Яка вона стала гладка й сирова у своєму капоті, що нашвидку застібала на голій шиї, оця годована гуска! (Коцюб., II, 1955, 217).